«Смерть – це станція, на якій я пересяду на інший поїзд…»

Джон Релей Мотт.

Джон Релей Мотт (англ. John Raleigh Mott) народився 25 травня 1865 р. в американському містечку Лівінгстон-Менер (штат Нью-Йорк), у родині торговця деревиною Джона Стіта Мотта та Елміри Додж. Батьківський дім часто відвідували переселенці з Європи, що приходили до нього за матеріалами для побудови своїх будинків. Очевидно, що саме це середовище та постійні контакти з людьми – вихідцями з різних країн, сприяли виробленню у хлопчика рис доброї християнської ментальності і дали поштовх до майбутніх подорожей. У 1867 р. родина Моттів переїхала до містечка Поствілл (штат Айова), де його батько відкрив крамницю скобяних товарів. Пізніше Джона Мотта старшого обрали мером цього містечка. Важливо зазначити, що хлопчик виховувався у глибокій християнській атмосфері, яку створила його мати – Елміра Додж, котра кожного вечора читала Біблію та привчала дітей до молитви.

Добре домашнє виховання та любов до книг, сприяли тому, що у      1881 р. Дж. Р. Мотт вступає до методистського підготовчого коледжу в м. Файєт. Ще під час навчання в коледжі, викладачі звернули увагу на неабиякі ораторські здібності та ерудицію хлопця. Він активно цікавиться історією та літературою, а також отримує різноманітні нагороди на ораторських конкурсах. У 1884 році Джон Мотт вступає в Університет Верхньої Айови, а у вересні 1885 року переводиться на ІІ курс Корнельського університету (штат Ітака). Вибір університету був не випадковий, адже саме Корнельський університет (англ. Cornell University) ще від часів заснування у 1865 році, славився найкращим рівнем освіти для майбутньої політичної чи юридичної кар’єри. В університеті Джон Мотт стає членом Методистської церкви і бере активну участь у роботі Християнського союзу молодих людей (ХСМЛ від англ. YMCA – Young Men’s Christian Association), яку заснував ще 1844 року в Лондоні, Джордж Вільямс (1821–1905 рр.).

Саме під час навчання, 14 січня 1886 року він зустрівся з людиною, яка дала абсолютно новий напрямок і сенс його життю. Це був англійський проповідник Кінастон Студд, на лекцію котрого Джон Мотт потрапив випадково. Пізніше він згадував, що у проповіді до авдиторії К. Студд сказав слова, які здійснили цілковитий переворот у його душі – «Ти шукаєш суєтного добробуту? Не шукай цього! Шукай перш за все Царства Божого!». І Джон Мотт вирішив присвятити себе справі проповідування Євангелія.  Очевидно невипадково, що саме у цей час, йому потрапила до рук книга під назвою «Молитви за вищі навчальні заклади». У ній мовилося: «Ми повинні молитися за вищі навчальні заклади, бо молячись за них, ми разом з тим молимося за майбутніх вчителів і керівників народу. Молячись за них, ми молимося за нашу країну, за її владу, за церкву і її служителів, за світ і всіх провісників Євангелія...». Прочитавши цю книгу, Джон Мотт прийшов до переконання, що немає на землі важливішого служіння, ніж робота з душами студентів, оскільки це було те середовище, до якого належав сам Дж. Мотт, він відчував відкритість молодих людей один до одного і розумів, що саме це покоління буде «завтра» навчати християнським ідеалам інших…

Уже влітку наступного1886 року Д. Мотт представляв Корнельський університет на Першій міжнародній міжфакультетській конференції християнської молоді. Її підсумком стало прийняття рішення про початок заокеанської місійної діяльності – так звана «Прінстонська клятва». Цю клятву працювати у закордонних місіях дали понад сто студентів. Уже 1888 року зусиллями членів ХСМЛ виник Студентський добровільний рух для іноземних місій (Student Volunteer Movement for Foreign Missions), що об’єднав студентів з понад трьох тисяч вишів. Джон Мотт, якого обрав президент Корнельського відділення ХСМЛ, вміло використовував ораторські здібності як для розширення складу товариства, так і для збору коштів на будівництво приміщення ХСМЛ на території університету. У 1888 р. Дж. Мотт закінчив навчання в Корнельському університеті зі ступенем бакалавра в галузі історії, політичних наук і філософії.

Завдяки лідерським якостям та невгамовній енергії Дж. Мотта обрали національним секретарем міжуніверситетського комітету ХСМЛ (зазначимо, що на цій посаді він залишався упродовж 27 років).

1891 р. став знаковим у житті Джона Мотта: саме цього року він одружився з Лейлою Аді Вайт, а влітку того ж 1891 року Дж. Мотт здійснив першу заокеанську мандрівку. Він попрямував до Амстердама на міжнародну конференцію Християнського союзу молодих людей.

Наступні чотири роки принесли ХСМЛ та його харизматичному лідеру великі успіхи: численність асоціації в американських коледжах зросла майже вдвічі. Подорожуючи по США і Канаді, він залучав до ХСМЛ нових членів і створював відділення в коледжах. Тисячі американських і канадських добровольців відправилися поширювати свої погляди серед студентів всього світу. У 1894 р. Джон Мотт вдруге перетнув океан, прямуючи до «туманного Альбіону», щоб поділитися з англійськими студентами багатим досвідом і глибокими знаннями, а в наступному 1895 р. він вирушив разом з дружиною у першу навколосвітню подорож. Першим пунктом цієї подорожі-місії стала Швеція, де вже в серпні 1895 р., в стародавньому монастирі святої Бригітти на озері Веттерн біля м. Вадстен, завдяки особистим старанням Дж. Мотта, спільно з Карлом Фраєм (швед. Karl Fries) зі Швеції був заснований Всесвітній християнський студентський союз (англ. World Student Christian Federation), який об’єднав молодих християн Великобританії та Швеції. Як генеральний секретар союзу він відправився у дворічне турне, під час якого Дж. Мотт створив національні студентські рухи в Індії, Китаї, Японії, Австралії, Новій Зеландії, окремих частинах Європи та Далекого Сходу. За час цієї місійної подорожі, що тривала 21 місяць, Джон Мотт відвідав у 24 країнах 144 вищих навчальних заклади та організував понад 70 християнських студентських спілок. У них Дж. Мотт поширював ідею євангелізації та створення національних Союзів молодих християн на місцях. Нерідко, застосовуючи успішні ораторські здібності, Дж. Мотт вступав і в серйозні богословські дискусії з представниками різних конфесій та Церков. За свідченнями очевидців Джон Мотт «мав неперевершений дар відчувати настрій слухачів. Коли він виступав з ініціативою, мало не кожен був готовий приєднатися до неї». Логічним підсумком цієї першої місійної мандрівки стало створення національних студентських організацій в Індії, Китаї, Японії, Австралії, Новій Зеландії, на Близькому Сході та в Європі. У цей час Джон Мотт багато пише – з під його пера виходять численні книги, статті, памфлети, в яких він пропагує християнські ідеали та місіонерську роботу.

У 1901–1903 рр. Джон Мотт здійснив ще багато поїздок в Азію, Австралію та Європу. І у всіх цих країнах він сприяв створенню християнських студентських організацій, а в 1907 р. поклав початок регулярним християнським студентським конференціям у Токіо – першим на той час в країнах Азії.

Власне, саме завдяки наполегливій праці та високим моральним якостям Джон Мотт головував на Всесвітній місіонерській конференції в Единбурзі (Шотландія) в 1910 р. Як голова постійного комітету, який скеровував діяльність організації між конференціями, Дж. Мотт у 1912–1913 рр. знову прямує до Азії, де ініціює зустрічі зі студентською молоддю, створює християнські студентські федерації та виступає з промовами в місцевих університетах. Варто звернути увагу й на наднаціональний характер місіонерської діяльності Джона Мотта – він зажди зазначав, що організації, які він створив, повинні бути для студентів усіх рас і національностей, незалежно від їхньої конфесійної належності.

Про високий авторитет Джона Мотта в світі свідчить і той факт, що у 1913 р. президент США (1913–1921рр.) Вудро Вільсон запропонував йому стати послом у Китаї. Зазначимо, що Джон Мотт відмовив президентові і цей момент лише увиразнює його відданість справі усього життя…

З початком Першої світової війни (1914–1918рр.) Дж. Мотт спробував зберегти зв’язки між групами ХСМЛ в Європі та Азії. Зазнавши невдачі, він не залишився осторонь конфлікту, а скерував свою діяльність на надання гуманітарної допомоги військовополоненим і біженцям. У 1915 р. Джона Мотта обрали керівником американського відділення ХСМЛ та генеральним секретарем Національної ради військової допомоги. Завдяки колосальному авторитету її голови, Рада зібрала майже 200 млн. доларів на заходи ХСМЛ. Під час війни Джон Мотт розуміє, що лишень співпрацюючи зі «сильними світу цього» можна досягти миру і починає співпрацювати з адміністрацією президента Вудро Вільсона: так, у 1916 році він працює в дипломатичній місії президента Вільсона в Мексиці, а в 1917 р. (з початком революції в Російській імперії) зі спеціальною делегацією під керівництвом Єліу Рут виїзджає до Петербурга. У цьому контексті зазначимо, що Дж. Мотт мав давні зв’язки зі Східною Європою – ще у 1899 р. він був ініціатором заснування духовно-просвітницького товариства «Маяк» на території тодішньої Російської імперії, а після 1917 р. духовно та матеріально підтримував російську еміграцію у Франції – ініціював створення Російського студентського християнського руху (рос. РСХД) в еміграції та заснував видавнитво «YMCA-Press» у Парижі. Джон Мотт також активно підтримував діяльність Свято-Сергіївського православного богословського інституту в Парижі та журнал «Путь», який видавав М. Бердяєв. Джон Мотт також став генеральним секретарем Національної військової ради з праці. Після війни Джон Мотт бере активну участь у Паризькій мирній конференції              (1919–1920 рр.), де захищає свободу релігії. Діяльність Дж. Мотта під час І світової війни високо оцінив уряд США – він отримав медаль за «Видатні заслуги» (Distinguished Service Medal).

Важлим був і екуменічний напрям діяльності – у липні 1917 року Дж. Мотт, митрополит Московський Тихон (Белавін) і голова російських католиків архієпископ Ян Цепляк підписали Договір про братерську співпрацю. «Ми, представники трьох великих християнських громад, заявляємо, що у нас – один Христос і спільні цілі. Ми будемо вчитися розуміти один одного і працювати разом» – йшлося в тексті угоди. Пізніше, Дж. Мотт ініціював спільні наради вищих представників православних церковних єрархів з діячами ХСМЛ. Таких нарад було три (у 1929 р. у Софії, в 1931 р. в Афінах і в 1935 р. в Бухаресті), і всі ці наради відбувалися в екуменічній співпраці православних Церков і ХСМЛ.

В Америці Дж. Мотт підтримував контакти з єпископом Північноамериканським Тихоном, майбутнім патріархом, часто відвідував богослужіння, які він очолював, у Сан-Франциско і в Нью-Йорку, а в  20-ті роки виявляв підтримку у перекладі на англійську мову та виданні православного канону літургії.

У 1921 р. Джон Мотт стає головою Всесвітньої ради створеної на основі Всесвітньої місіонерської організації. У 20–30-х роках Джон Мотт багато подорожує за дорученням Ради та Світового комітету ХСМЛ. У 1926 р. Дж. Мотт залишив керівництво американським відділенням і очолив Всесвітню організацію християнських студентів.

З початком другої світової війни (вересень 1939 р.), незважаючи на вік (йому виповнилося 74 роки), Джон Мотт невпинно організовує кампанії зі збору коштів на програми ХСМЛ  для допомоги військовополоненим.

Заслуги Джона Мотта набули світового визнання у 1946 році, коли він разом з Емілі Грін Болч розділив Нобелівську премію миру. Під час поїздки Дж. Мотта до м. Осло (Норвегія) – до міста, де традиційно вручається Нобелівська премія,  його вітали тисячі простих людей, які приїхали засвідчити свою повагу до цієї, безумовно непересічної особистості. На церемонії вручення представник Норвезького нобелівського комітету Герман Смітт Інгебретсен відгукнувся про Джона Релея Мотта так: «Він ніколи не був політиком, не брав активної участі в русі за мир. Але він завжди залишався рушійною силою, невтомним бійцем на службі Христа, відкриваючи юним умам світло, що, в його уявленні, могло привести світ до спокою і людей до взаєморозуміння і доброї волі...»

У традиційній Нобелівській промові Джон Мотт акцентував увагу, на  потребі скеровувати «конструктивні сили світу» в перехідний період; окреслив план «агресивнішої  та успішнішої війни проти вікових ворогів людства – невігластва, бідності, хвороби, розбрату і гріха»; закінчив свою промову Дж. Мотт словами Христа: «Він, хто був би найвеличнішим, стане слугою всіх».

У 1948 році Джона Мотта обрали почесним головою новоствореної Всесвітньої Ради Церков.

Останні 10 років життя Джон Мотт провів на заслуженому відпочинку в м. Орландо (штат Флорида). У 1952 р. померла його перша дружина та вірний помічник у справі всього його життя – Лейла Аді Вайт, з якою у них народилося четверо дітей, і в 1953 р. він одружився вдруге з Агнес Пітер. Помер Джон Релей Мотт у віці 89 років 31 січня 1955 р. у м. Орландо.

Біографи-дослідники життя і діяльності Джона Мотта підрахували, що за час своєї діяльності він перетнув більш ніж сто разів Атлантику, 14 разів – Тихий океан, зробив тисячі виступів, головував на сотнях конференцій, написав 16 книг і став кавалером почесних нагород 14 країн, отримав 6 почесних ступенів від університетів Единбурга, Прінстона, Торонто, Єля, Верхньої Айови, а також почесної нагороди від Російської Православної церкви в Франції. Проте, жодні нагороди не розкажуть про той колосальний внесок, який ця особистіть, яка не будучи ні священником, ні пастором, ні богословом, зробила для поширення ідеї об’єднання усіх молодих християн світу, для підтримки і утвердження миру та справжнього, самовідданого служіння ідеалам християнства.

Сергій Козловський, аспірант кафедри історії середніх віків

та візантиністики історичного факультету ЛНУ ім. Івана Франка