У 2017 році в Україні почався спалах кору, який триває і досі, а з ним і активне пропагування вакцинації як способу подолання епідемії. У багатьох ЗМІ чи не щодня наголошують на необхідності вакцинувати дітей та й самим робити це також. Однак українці поділилися на два табори: тих, хто вакцинує дітей та тих, хто проти вакцини. Розгорілися дискусії про те, що хтось хоче заробити грошей на цьому ажіотажі, про те, що вакцини шкідливі і можуть призвести до аутизму та інших складних захворювань. Підігріває ситуацію і те, що безкоштовною є «індійська» вакцина, яка у суспільстві вважається неякісною, а за «європейську» батькам доведеться викласти чималеньку суму у кілька тисяч гривень. Як молода мама я теж постала перед вибором: вакцинувати чи ні?

(до Дня дружби) Де немає любови, покладіть любов і знайдете любов. Святий Іван від Хреста Нам говорили, як має бути. Настановляли, якими маємо бути. Часто картали: «так не має бути». Між отими «...  Людина ХХІ сторіччя, видається, розівчилася дружити. Батькам нІколи дружити з дітьми, вчителям — з учням, настоятелям — з парохією, керівникам...

Зазвичай літо вважають порою відпочинку та відпусток. До того ж воно асоціюється насамперед з фізичним відпочинком: поїздкою на море або в гори, різні курорти та готельні комплекси, а ще шашлик та купання у водоймах… А як же може відпочити наша душа і серце? Чому ми так мало знаходимо часу влітку на духовний відпочинок? Аби було бажання і наснага до дії Духовно відпочити влітку можна і треба. Адже так відновляться наші сили, наснага і бажання до праці, яка вже не здаватиметься буденно нудною і рутинною. Саме від такої праці кожен втікає у відпустку, аби лишень зникнути зі звичного втомливого середовища.

Доктор богослов’я і мистецтвознавець отець Севастіян Дмитрух відомий львів’янам як рятівник сакральної спадщини. Його місія — служити Богу та збирати цінні речі, які є символами духовності, історії та культури українського народу. Понад 30 років він збирає цінні сакральні пам’ятки і не боявся це робити ще в радянський період. Ікони, картини, скульптури, книги, предмети вжитку — такі предмети єромонаху доводилося віднаходити по горищах, дзвіницях, коморах... Адже люди не завжди розуміли цінність тієї чи іншої речі. Ще тоді навіть ніхто не міг припустити, що результат знахідок буде нараховувати орієнтовно шість тисяч експонатів, а, окрім цього, вдасться зібрати ще й унікальну колекцію речей митрополита Української греко-католицької церкви Андрея Шептицького. У колекції — священницький одяг, ужиткові речі митрополита, а також мощі, які він на початку XX століття привіз із Ватикану, — тобто приблизно пів тисячі предметів мають бути представлені у музеї, названому на його честь, у вересні 2019 року.

У час нових політичних змін, пов’язаними з останніми президентськими та новими парламентськими виборами, українці постають перед вибором програм, гасел, осіб та ідей. Серед цього найпотужнішою держа... Митрополит і сім влад Висвячений 1901 року Митрополит Андрей Шептицький пережив разом з українським народом роки небувалих світових лихоліть та переживань.

Вони — як дві оливні вітки, Їх біографія проста: Блаженні Сестри Йосифітки Життя поклали за Христа.   Серед численних свідків невинних страждань монашества видніється постать мужньої черниці, жертовної настоятельки сестер Згромадження св. Йосифа, блаженної преподобномучениці Олімпії (Ольги) Біди. Це життя, повне терпінь та прощення, було свідченням великої покори, самовіддачі Богові і ближнім. Майбутня свята народилася у с. Цеблів на Сокальщині у 1903 р. у сім’ї Олексія та Анни, де, крім Ольги, було ще троє інших дітей — брат Володимир і сестри Наталя та Єва. У цьому селі вона виросла, навчилась маминих молитов та закінчила чотири класи початкової школи. У цьому ж селі був перший осідок Згромадження сестер св. Йосифа.