Біблія – це історія, яка веде від вічності Бога до вічності Бога. Тому, читаючи, бачимо тяглість усіх біблійних розповідей, постатей, стежимо за логікою Божою. Наступна жінка, через яку приходить спасіння народові, – це пророчиця Девора, яка кличе Варака і, даючи йому чіткі інструкції щодо того, як він має діяти, через нього спасає народ від ворогів.

У Книзі Суддів четвертий розділ так і називається «Девора», бо оповідає про жінку, яка вірою перемогла царство, чинила справедливість. Дізнаємося про те, що на той час Ізраїлем правив Явін, цар ханаанський, зверхником його війська був Сісера. Упродовж двадцяти років цей правитель сильно утискав Ізраїлевих синів, але повстати було дуже важко, бо той мав дев’ятсот залізних колісниць. Очевидно, це були часи, коли потрібні були сильні люди.

Сарра – це, очевидно, перша жінка, віру якої Біблія вчить нас наслідувати. Роберт Стренд називає Сарру жінкою, яка була готовою на все, щоб стати матір’ю. Біблія нічого не говорить про її дитинство. Знаємо Сарру як дружину Авраама. Чоловік ставився до неї так, як до рівної. Вона була матір’ю Ісаака, бабусею Якова та Ісава, а через Якова стала прабабусею дванадцятьох чоловіків, які дали початок дванадцятьом поколінням Ізраїля. Сарра й Авраам мали дати початок новому народові, обраному народові, який мав стати благословенням для усього світу. Отож знайомимось з Саррою…

 На початку з Книги Буття дізнаємося, що «…Сара неплідна була, – не мала нащадка вона» (Бут. 11, 30). Терах, батько Аврама, взяв свою родину і вийшов з Уру халдейського до краю ханаанського. Там і відбулось покликання Аврама, що категорично змінило життя Сари. Господь пообіцяв: «І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, – і будеш ти благословенням… І благословляться в тобі всі племена землі!» (Бут. 12, 2–3). Тоді Аврам, якому на той момент було 75 років, разом з дружиною Сарою, племінником Лотом, усім майном і людьми, яких мав, вийшов з Харана та пішов до Ханаану. Господь сказав, що віддасть цю землю нащадкам Аврама.

Жінки в Біблії ніколи не є самотніми. Жінка, передовсім, має сім’ю, яка її любить, годує і боронить. Буває, що жінка залишається самотньою, наприклад, вдова, тоді в Біблії звучить величезний крик: «Захищай!». Звичайна ситуація жінки – це жінка в сім’ї. Якщо жінка в Біблії ніколи не є самотньою, так і чоловік також не є сам. Або, як каже Книга Буття: «І сказав Господь Бог: “Не добре, щоб бути чоловікові самотнім. Створимо йому поміч, подібну до нього” (Бут. 2, 18).

Отож справедливо продовжити про Єву – першу серед жінок. Мабуть, на землі не було людини, яка була би більше винна, ніж Єва. Хоча створена вона була для помочі.

Упродовж усієї історії людства жінки боролися з тими самими проблемами, прагнучи любові, народжуючи дітей, шукаючи відповіді на важливі запитання, намагаючись впоратися з викликами, зі заздрістю й розчаруваннями. «Духовність» вирушає у мандрівку до жінок Старого й Нового Завітів, щоб пізнати їхні життєві історії і побачити в них себе, сучасних жінок. Адже всі ці жінки мають мудрість, яка нам так необхідна. Упродовж року описуватимемо й аналізуватимемо вчинки і характери біблійних жінок, щоб розуміти їхню роль в історії спасіння.

Іконописець Лев Скоп малює незвичні ікони на ґонті, якому кілька сотень років, а виручені кошти спрямовує на потреби військових.

Геніальний лемківський майстер Никифор Дровняк малював ікони на штахетах і просив, щоб їх спалили, щоб його молитву почув Бог. Наш сучасник Лев Скоп малює образи на ґонті з перекриття церкви Святого Юра у Дрогобичі, зведеної у XV–XVII ст., дошках, які не встигли згоріти на Майдані, на стінах будинків у зоні бойових дій…

Він грає, пише вірші, малює ікони та колекціонує гітари. Його називали «іконою Майдану». Митець, який подався на Інститутську, відреагував на буремні події 2014 р. незвичними іконами, просячи небесного захисту для своїх побратимів. До слова, він не працює на замовлення, адже боїться втратити себе самого. 

Довга борода і таке саме довге волосся, глибокий погляд наскрізь – Лев Скоп нагадує когось із святих чи подвижників. Ця алюзія невипадкова, бо саме про творчість як молитву з ним говорити найцікавіше.

 

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...