У січневому номері продовжуємо знайомити вас із блаженними новомучениками УГКЦ. На черзі – блаженний священомученик Леонід Фьодоров.

Як зазначено в журналі «Християнин і світ», на плечі Фьодорова припала левова частка розбудови Греко-Католицької Церкви в Росії, адже йому вдавалося притягувати і примирювати протилежні полюси богословів Заходу та Сходу. «Хоча, як він сам казав, його справжнім покликом ще з дитинства було чернецтво, він мусив працювати “в миру” задля єдності Церкви».

Життєві дати: 4 листопада 1879 року – 7 березня 1935 року.

Риси характеру: рішучий, спокійний, вимогливий.

  1. 1. Леонід Фьодоров народився 4 листопада 1879 році в Петербурзі у православній родині, але став католицьким священиком.
  2. Студіюючи твори Святих Отців, історію Вселенських Соборів, у 20-річному віці зрозумів правдивість Вселенської Церкви. Однак у той час ще не був готовий перейти, тому вирішив вступити до Петербурзької духовної академії, навчання в якій розпочав у 1901 році і став одним із найкращих її студентів.
  3. Зустріч юнака з о. Іваном Сциславським, настоятелем католицького храму Святої Катерини в Петербурзі, стала переломним моментом у прийнятті рішення бути католиком чи ні. Завдяки о. Іванові Леонід став на новий життєвий шлях. Цей рішучий крок був нелегким і мав свої наслідки. До 1905 року перехід із православ’я в інше віросповідання тягнув за собою жорстокі переслідування: конфіскацію майна, заслання тощо. Виїзд Фьодорова за кордон із метою перейти на католицизм означав для нього неможливість повернення на рідну землю. Долаючи всі труднощі, він зробив цей рішучий крок задля справи об’єднання Церков, бо в єдності бачив можливість оздоровлення й порятунку Росії, над якою вже нависла страшна загроза безбожництва.
  4. Митрополит Андрей (Шептицький) вважав доцільним провести священичі свячення Леоніда Фьодорова за кордоном. Таке рішення прийнято для того, щоб не зашкодити майбутній праці Фьодорова в Росії. У Львові митрополит рукопоклав його на читця та піддиякона, а дияконські та священичі свячення відбулися відповідно 22 і 25 березня 1911 року. Їх уділив болгарський єпископ Михайло (Міров) у церкві Пресвятої Трійці в Галаті. Прагнення о. Леоніда розпочати монаше життя здійснилося у травні 1912 pоку, коли він за благословенням митрополита Андрея виїхав на новіціат до студійського монастиря в Камениці (Боснія). Час, проведений у цьому маленькому скиті, був для о. Фьодорова періодом духовної підготовки до нелегкої праці в Росії.
  5. У червні 1914 року після повернувся до Росії його заарештували як греко-католицького священика. На засланні в Тобольську провів три з половиною роки. У березні 1917 року, у Страсний тиждень, о. Леонідові дозволили повернутися до Петербурга. У той час звільнили і митрополита Андрея, який одразу ж – 29–31 травня – скликав Собор Російської Греко-Католицької Церкви (РГКЦ), на якому о. Леоніда Фьодорова обрали екзархом РГКЦ.
  6. На його плечі припала левова частка розбудови Греко-Католицької Церкви в Росії, адже йому вдавалося притягувати і примирювати протилежні полюси богословів Заходу та Сходу. Хоча, як він сам казав, його справжнім покликом ще з дитинства було чернецтво, він мусив працювати «в миру» задля єдності Церкви.
  7. На початку 1923 року радянська влада звинуватила екзарха РГКЦ у насадженні релігійних упереджень серед народу. 10 березня о. Леоніда заарештували. Напередодні – 7 березня – він писав митрополитові Шептицькому: «Я переконаний, що коли буде пролито нашу кров і до того ж у великій кількості, то це буде найкращий fundamentum ecclesiae russiae catolicae». Мало того, у стражданнях усієї Російської Церкви – Православної та Католицької – він вбачав «якусь тайну відкуплення» та її особливий внесок у «єдність Церкви вселенської».
  8. Суд виніс вирок – 10 років ув’язнення, яке екзарх спочатку відбував у Бутирській, а згодом – Сокільницькій в’язницях. У квітні 1926 року о. Леоніда звільнили. Та на волі пробув неповних чотири місяці – 10 серпня 1926 року його знову арештували, засудивши до трьох років ув’язнення в Соловецьких таборах, де він служив Літургії, тісно спілкувався з видатними представниками Православної Церви, які також відбували покарання.
  9. Отця Леоніда звільнили з Соловків10 серпня 1929 року. Після перебування у вересні в Архангельському «губісправдомі» його відправили на заслання в с. Пинега Архангельського округу. Після цього місцем заслання блаженного Леоніда був Котлас, далі – В’ятка. Сім’я Калініних, яка опікувалася хворим екзархом, засвідчує, що він був настільки привітним, що ніхто б не здогадався, що за плечима цієї людини – роки жахливих випробувань.
  10. Монахи, які знали о. Леоніда, були одностайно переконанні у святості його монашого життя. Навіть перебуваючи у відірванні від монастиря, о. Леонід до останнього духовно належав студійській спільноті.

Підготувала Наталія Ліхновська

За метеріалами:

http://xic.com.ua/z-istoriji-dumky/3-bogoslovja/347-leonid-fodorov-inok-ekzarh-i-muchenyk-jednosti-cerkvy-rady

https://ugcc-stk.km.ua/1169-2/

http://ichistory.org.ua/2015/03/07/blazhennyj-svshhmch-leonid-f-odorov-1879-1935/

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...