Історія Рахилі невід’ємно пов’язана з її старшою сестрою Лією та їхнім чоловіком. Яків обдаровував Рахиль більшими почуттями, хоча впродовж багатьох років вона не давала йому нащадка. А потім Рахиль стане матір’ю Йосифа, завдяки якому вся сім’я Якова буде спасенною в час голоду.

Коли Яків прийшов до краю синів Кедему, біля криниці зустрів трьох пастухів. Запитав їх, чи знають його дядька Лавана. А ті розповіли, що знають, адже його дочка Рахиль є пастушкою і приходить сюди напувати свої стада. «І сталося, коли Яків побачив Рахіль, дочку Лавана, брата матері своєї, то підійшов Яків і відкотив каменя з отвору криниці, і напоїв отару Лавана… І поцілував Яків Рахіль, і підніс свій голос, і заплакав…» (Бут. 29, 10–11). Яків сказав Рахилі, що він її рідня, син Ревеки. Дівчина побігла і розповіла все своєму батькові.

 У Лавана було дві дочки: старша Лія і молодша Рахиль. «Очі ж Ліїні були хворі, а Рахіль була гарного стану та вродливого вигляду. І покохав Яків Рахіль, та й сказав: «Я буду сім літ служити тобі за Рахіль, молодшу дочку твою» (Бут. 29, 16–18). Можемо тільки собі уявити, як Яків полюбив Рахиль, бо Біблія оповідає, що ці сім років через любов до неї були в його очах, як кілька днів.

Виявилося, що Лаван був хитрий, як лис, знав, як поводитися з людьми і як отримувати найбільшу користь із кожного знайомства. Дядько Лаван поставив пастку на небожа Якова. І до того ж, вплутав Рахиль у свої інтриги. Час минув, Яків прийшов до нього за жінкою. Лаван зібрав усіх людей тієї місцевості, справив гостину. Але ввечері впровадив до Якова не Рахиль, а свою старшу дочку Лію. Яків з нею зійшовся, пристрасть, стримувана роками, вибухнула з величезною силою. А вже вранці виявилося, що то була Лія! Мабуть, Яків шаленів від гніву, питав Лавана, навіщо він його обманув. А Лаван відповів: «У нашій місцевості не робиться так, щоб віддавати молодшу перед старшою. Виповни тиждень для цієї, і буде дана тобі також та, за працю, що будеш працювати в мене ще сім літ других» (Бут. 29, 26–27). Який жорстокий обман!

Бідний Яків виконав усі домовленості дядька. Виповнив тиждень для Лії, покохав також Рахиль (більше, як Лію), працював у Лавана ще сім років.

«І побачив Господь, що зненавиджена Лія, і відкрив її утробу, а Рахиль була неплідна» (Бут. 29, 31). Лія завагітніла, народила сина Рувима, ім’я якого означало «Господь зглянувся на моє горе». Думала, що тепер чоловік покохає її. Потім народила ще одного сина Симеона. «Господь почув, що я зненавиджена, і дав мені також цього», гадала Лія. А згодом завагітніла втретє, породила Левія («Тепер оцим разом буде до мене прилучений мій чоловік, бо я трьох синів породила йому»). Ну а четвертим сином був Юда («Тим разом я буду хвалити Господа!»).

Великим було горе Рахилі – не могла вона народити дитину. Заздривши своїй сестрі, Рахиль сказала Якову: «Дай мені синів! А коли ні, то я вмираю!» (Бут. 30, 1). «Чи я замість Бога, що затримав від тебе плід утроби?» – запалився гнівом Яків. У розпачі Рахиль привела до чоловіка Білгу, свою невільницю, яка завагітніла і народила сина. «Розсудив Бог мене, а також вислухав голос мій, і дав мені сина», – подумала Рахиль і дала йому ім’я Дан, що в перекладі «розсудив». Потім невільниця Білга вродила ще одного сина від Якова. «Великою боротьбою боролась я з сестрою своєю, – і перемогла…» (Бут. 30, 8), – сказала Рахиль, назвавши другого сина Нефталим, що у перекладі «боротьба».

Дивно, що бувають такі сестри. Лія, побачивши, що перестала родити, дала Якову за жінку свою невільницю Зілпу. І та вродила йому ще двох синів. А потім Лія вродила ще двох синів Іссахара і Завулона та доньку Діну. Подумати тільки: дві сестри – жінки одного чоловіка, одна народила семеро дітей, друга – жодної.

«І згадав Бог про Рахіль, і вислухав її Бог, і відчинив їй утробу. І завагітніла вона, і сина вродила, і сказала: «Бог забрав мою ганьбу!». І назвала ймення йому Йосип, кажучи: «Додасть Господь мені іншого сина!», – читаємо у Книзі Буття 30, 22–24.

Коли Рахиль породила Йосипа, Яків вирішив піти від Лавана. Незадовго до смерті Рахиль народила Якову дванадцятого сина – Веніямина. Дуже важкі були її пологи. «І сталося, коли виходила душа її, бо вмирала вона, то назвала ім’я йому: Бен-Оні, а його батько назвав його: Веніямин. І вмерла Рахіль, і була похована на дорозі до Ефрати, це є Віфлеєм. І поставив Яків пам’ятника на гробі її, – це надгробний пам’ятник Рахілі аж до сьогодні» (Бут. 35, 18–20). Знаменита Гробниця Рахилі розташована на дорозі з Вифлеєма до Єрусалима, виокремлене місце від Вифлеєма. Цікаво, що це місце сьогодні є святим як для євреїв, так для мусульман і християн.

Пророк Єремія згадує Рахиль знайомими нам словами: «Так говорить Господь: «Чути голос у Рамі, плач та ридання гірке: Рахіль плаче за дітьми своїми, не хоче потішена бути за діти свої, – бо нема їх…» (Єр. 31, 15). Ці сльози означали руйнування Храму, вигнання і вивезення у полон ассирійцями юдеїв – дітей Рахилі, їхнє страждання. Проте у наступному вірші Господь дає їй надію: «Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого!».

У другому розділі Євангелія від Матвія це посилання з Єремії інтерпретується як прогноз вбивства немовлят у Вифлеємі Іродом Великим, коли він хотів вбити народженого Ісуса.

Чого нас вчить історія Рахилі? Роберт Стренд зазначає, що з часів Рахилі основні принципи не змінилися. Господь може зміцнити наш дім, наше подружжя, наших дітей і наше покликання, якщо просити про Його допомогу, якщо звертатися до Нього. Біблія багаторазово зазначає, що Бог «зглянувся» або згадав про когось. Слово «згадав» завжди стосується любові, співчуття й турботи, якою Бог обдаровує свій народ. Душпастир Роберт Стренд наголошує, що Бог завжди про нас пам’ятає. Це основна наука з історії жінки Рахилі.

 

Марта Більська

 

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо
  • Фонтан
  • Зимова школа «Львів – місто діалогу»

    Зимова школа «Львів – місто діалогу»