Сарра – це, очевидно, перша жінка, віру якої Біблія вчить нас наслідувати. Роберт Стренд називає Сарру жінкою, яка була готовою на все, щоб стати матір’ю. Біблія нічого не говорить про її дитинство. Знаємо Сарру як дружину Авраама. Чоловік ставився до неї так, як до рівної. Вона була матір’ю Ісаака, бабусею Якова та Ісава, а через Якова стала прабабусею дванадцятьох чоловіків, які дали початок дванадцятьом поколінням Ізраїля. Сарра й Авраам мали дати початок новому народові, обраному народові, який мав стати благословенням для усього світу. Отож знайомимось з Саррою…

 На початку з Книги Буття дізнаємося, що «…Сара неплідна була, – не мала нащадка вона» (Бут. 11, 30). Терах, батько Аврама, взяв свою родину і вийшов з Уру халдейського до краю ханаанського. Там і відбулось покликання Аврама, що категорично змінило життя Сари. Господь пообіцяв: «І народом великим тебе Я вчиню, і поблагословлю Я тебе, і звеличу ймення твоє, – і будеш ти благословенням… І благословляться в тобі всі племена землі!» (Бут. 12, 2–3). Тоді Аврам, якому на той момент було 75 років, разом з дружиною Сарою, племінником Лотом, усім майном і людьми, яких мав, вийшов з Харана та пішов до Ханаану. Господь сказав, що віддасть цю землю нащадкам Аврама.

 Споруджуючи жертовники Богу, Аврам продовжував рухатися на південь, проте на тій землі був голод, а тому, бажаючи уникнути його, Аврам попрямував до Єгипту.

  «Отож то я знаю, що ти жінка вродлива з обличчя… Скажи ж, що сестра моя ти, – щоб добре було через тебе мені, і щоб я позостався живий через тебе», – попросив Аврам Сару. Цікаво, що Сара справді була такою красивою, бо єгиптяни, вельможі фараонові хвалили її перед фараоном. Фараон взяв її собі за дружину, а Авраму завдяки цьому добро вчинив: «… І були в нього вівці, воли, осли, раби, рабині, ослиці й верблюди» (Бут. 12, 16). Однак, Бог вдарив фараона і його дім через Сару. Тоді фараон покликав до себе Аврама і запитав, чому ж той не сказав, що Сара – його дружина. «А тепер ось жінка твоя – візьми та й іди!» (Бут. 12, 19).

Далі читаємо, що в Сари була єгиптянка-невільниця Аґар. «Ось Господь затримав мене від породу. Прийди ж до моєї невільниці, – може від неї одержу я сина», – запропонувала Сара чоловікові, і він послухав. Виявилося, що це для Сари не було дуже корисно, бо коли Аґар побачила, що зачала, то почала легковажити господиню. Можемо розміркувати над поведінкою Аврама, який відповів: «Таж невільниця твоя в руці твоїй! Зроби їй те, що вгодне в очах твоїх». І Сара гнобила її» (Бут. 16, 6). Після втечі за велінням Ангела Аґар таки повернулася до дому Аврама і народила йому сина Ізмаїла.

Коли Господь знову явився Аврамові, то склав з ним заповіт: «…І станеш ти батьком багатьох народів. І не буде вже кликатись ім’я твоє: Аврам, але буде ім’я твоє: Авраам, бо вчинив Я тебе батьком багатьох народів… Сара, жінка твоя, нехай свого ймення не кличе вже: Сара, бо ім’я їй: Сарра. І поблагословлю Я її і теж з неї дам сина тобі. І поблагословлю Я її, і стануться з неї народи, і царі народів будуть із неї», – заповів Господь Бог (Бут. 17). Отож Аврам отримав ім’я Авраам, що означає «батько багатьох», а Сара – ім’я Сарра, що означає «вельможа, княжна».

І ось завітали до Авраама Небесні Гості, як оповідає Святе Писання. Три Мужі повідомили, що за рік у Сарри буде син. Сарра це почула. «Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: «Коли я зів’яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? Чи для Господа є річ занадто трудна?» (Бут. 18, 11–14). Можемо розмірковувати над маловір’ям Сарри та здійсненням незбагненної для людського розуму обітниці, яку Бог дав їй і Авраамові.

Після знищення Богом Содома та Гоморри Авраам переселився з діброви Мамре (нагір’я Хеврону) у Неґев і оселився між Кадешем та Шуром, перебував трохи й у місцевості Ґерар, де царював Авімелех. Побоюючись за своє життя, Авраам знову сказав, що Сарра є його сестрою. Вражений красою Сарри (якій на той час було близько 90 років!), Авімелех взяв її у свій гарем, але не встиг до неї доторкнутися. Бог з’явився вночі Авімелеху та наказав йому повернути Сарру Авраамові під загрозою загибелі всього його роду. Авімелех негайно виконав наказ (Бут. 20).

Наша розповідь наближається до кульмінаційного моменту. «І Сарра зачала, і породила сина Авраамові в старості його на означений час…» (Бут. 21, 2). І промовила Сарра: «Сміх учинив мені Бог, – кожен, хто почує, буде сміятися з мене… Хто б сказав Авраамові: Сарра годує синів? Бо вродила я сина в старості його». Цікаво, що ім’я Ісаак означає «сміятися». Після відлучення Ісаака від грудей Сарра сказала Авраамові прогнати Аґар з Ізмаїлом. Це дуже не сподобалось Аврааму. Але тут натрапляємо на дуже цікавий момент: Господь каже Аврааму слухати Сарру. «Усе, що скаже тобі Сарра, послухай голосу її, бо Ісаком буде покликане тобі потомство…» (Бут. 21, 12).

Сарра дожила до глибокої старості, до ста двадцяти семи років. До речі, цікаво, що Сарра – єдина жінка, час смерті якої зазначений у Біблії. Авраам поховав її у склепі Печери Махпела у Хевроні.

Уже у Новому Завіті читаємо про Сарру як про приклад віри, приклад покори чоловікові. Апостол Павло у Посланні до римлян ставить у приклад віру Авраама та його послух Божій волі, незважаючи на їхній зі Саррою похилий вік. «Бо ось якими були слова обітниці: Цієї ж пори прийду – і в Сарри буде син!» (Рим. 9, 8–9).

Прикладом поводження жінки з чоловіком називає апостол Петро у своєму Першому посланні ставлення Сарри до Авраама і визнає покору жінки чоловікові чеснотою: «Бо так колись і святі жінки, котрі надіялися на Бога, прикрашали себе тим, що підкорялися своїм чоловікам. Так, Сарра слухалася Авраама, називаючи його паном; а ви – її діти, якщо робите добро і не боїтеся жодного залякування» (1 Пт. 3, 5–6).

У Посланні апостола Павла до євреїв читаємо: «Вірою ж і сама Сарра, будучи неплідною, дістала силу зачати і народила, незважаючи на похилий вік, оскільки вважала вірним Того, Хто обіцяв. І тому від одного – до того ж завмерлого – народилося так багато, наче зірок на небі, наче незліченного піску край моря» (Євр. 11, 11–12).

Бачимо, що Авраам отримав обітниці Божі завдяки Саррі, своїй жінці. Ці обітниці – це, насамперед, зв’язок з Богом, союз. Божі обітниці є вічні, життя людини – обмежене. Вже на рівні Старого Завіту образ вічного життя людини – це образ продовження життя людини через дітей, у наступних поколіннях. Вічність Бога окреслюється в Старому Завіті тим, що Бог є на тисячу поколінь, що означає вічність, безкінечність. Покоління – це продовження життя. Щоб Божі обітниці були вічні, треба навчитися передавати їх з покоління в покоління. Це, власне, завдання, які отримує Авраам і увесь вибраний народ.

Біблеїст отець Петро Октаба зазначає, що для того, аби зрозуміти жінку, треба розуміти соціальне середовище, в якому жили євреї, позицію жінок у суспільстві. Ця тема часто є незрозумілою, з погляду нашої сучасності. Незалежно від всіх соціальних умов, які побутують у біблійному світі, без сумнівів неправдивим є твердження, що жінка не мала жодних прав у Старому Завіті, що вона була на такому рівні, як інша річ, якою володів чоловік. Це абсолютна неправда, незгідна з текстом Старого Завіту. Найбільш чітким запереченням такого твердження є заповідь: «Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі». Ця заповідь двічі повторюється в Старому Завіті, а потім ще декілька разів у Новому Завіті. Пошана до батька така сама, як до матері. Мати на рівні з отцем мала авторитет стосовно своїх дітей.

Іншим таким прикладом є, власне, та подія, коли Аврам слухав поради своєї жінки Сари стосовно того, щоб мати дітей від рабині. Потім виявилося, що це для Сари не було дуже корисно. Але бачимо різні приклади звичайного взаємного послуху в сім’ях вибраного народу.

Роберт Стренд зазначає, що найважливіша наука, яку нам залишила Сарра, така: не панікуймо, коли Божі обітниці не одразу сповнюються. Треба бути витривалими. Коли настане відповідний час, Бог сповнить свої обітниці. І зробить це краще, ніж можемо зробити ми, покладаючись лише на свої сили. «Навчімося від Сарри ще одного: сміх пом’якшує проблеми щоденного життя. Господи, допоможи нам більше Тобі довіряти й безмежно вірити!», – пише автор.

На завершення розповіді про цю дуже важливу жінку в історії спасіння, пригадаю, як в одному з інтерв’ю Блаженніший Святослав Шевчук пояснив: «Класична грецька краса – це коли є гармонія душі й тіла. А є ще біблійна краса. Сарра була такою красивою у 80 років, що її чоловік Авраам боявся йти з нею в Єгипет. Щоб через ту красу його не вбили. Для захисту він назвався її братом, а не чоловіком. І в Сарру закохався фараон. У чому полягала її краса? Сарра була повна Богом. Тільки Він красивий». Ось так…

Читаємо про Сарру: Бт. 11, 2732; 12, 120; 16, 116; 17, 122; 18, 115; 21, 113; Рим. 9, 89; Євр. 11, 1112; 1 Пт. 3, 56.

 

Марта Більська

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...