Найбільше болить, коли не можеш говорити до тих,

кому довіряєш і кого любиш.

Богдана Матіяш

(«Братик Біль, сестричка Радість»)

Ми боїмося болю: зубного, пологового, болю розбитого серця, болю ганьби та самотності. Бо це не сила терпіти. Біль виявляє нашу слабкість. Дехто скаже: «викриває наше справжнє єство». Але наша справжність – це образ і подоба Божа. Коли зриваємося в знемозі, то потребуємо допомоги, а не діагнозів чи оцінки…

Світ живе культом успіху. Щоб тебе побачили, треба дриґатися, щоб почули – шуміти. Себефото (селфі), себереклама, саможаль. Усе для себе й усе сам. Хочемо видатися ліпшими й щасливішими, ніж ми є. А врешті здаємося: в гонитві за успіхом знищуємо це важливе «є». Перестаємо бути тут і тепер, бо все наше невідь-де: в планах, мріях, життєвих спектаклях, страждальних спогадах, травматичному забутті. Втрачаємо справжнє життя, бо, на перший погляд, воно часто видається поразкою. Відкидаємо Бога, бо певні, що не задовольнимо Його вимог.

Бог не перфекціоніст! Він справжній-справжнісінький. Тому не боїться ні нашої зіпсутості, ні слабосилля, ні нашого «розчарування» в Ньому – коли не зрозуміємо Його маневрів.

Бог стає людиною, щоб разом з нами досвідчити та перемогти біль, який мучить світ після гріхопадіння. Всесильному Богові вдається стати слабким. Бог воплочується і плаче з болю: «Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!» (Мт. 23,37). Ісус йде до кінця у своїй Любові. Єдине, що лякає Його – «щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло» (Мр. 14, 38). Ісус не втікає від болю, бо усвідомлює сенс своїх страстей. Відводить погляд від страждання, щоб побачити нас – Божих дітей, яким потрібно народитися. І ця любов кидає Ісуса на хрест, тримає на дереві ганьби та дає Йому сили воскреснути. Щоб вже в Царстві Небесному з Отцем пеленати своїх новонароджених.

Любов до людини є сенсом і водночас знеболювальним Ісусових страждань. Прийняття Христової жертви, воскресіння та вознесіння відкриває сенс наших терпінь. Бог не дозволить страждати надмірно. Ступаймо життям, вдивляючись в Ісуса. Якщо матимемо Христів розум, ніщо не зламає і не одурить нас. 

Катерина Воїнська

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...