Спільнота св. Егідія зародилася в Римі 1968 року, завдяки ініціативі юнака на ім’я Андреа Ріккарді, якому на той час було менше ніж 20 років. Він почав збирати групу ліцеїстів-однолітків, щоб слухати і втілювати в життя основні принципи Євангеліє.  Сьогодні спільнота об’єднує понад сорок тисяч людей.

В Україні Спільнота святого Егідія існує у трьох містах – Києві, Львові та Івано-Франківську. Про діяльність Спільноти святого Егідія у м. Києві, виклики та ініціативи, які постають перед її учасниками, а ще – про історії, які змінили життя багатьох людей, – у ексклюзивній розмові з Юрієм Ліфансе, головою Спільноти святого Егідія у м. Києві. Пан Юрій є також учасником X Екуменічного соціального тижня "Гідність - Служіння - Солдірність: на шляху оновлення краъни"у м. Києві (7 –9 червня 2017 року), зокрема круглого столу "Соціальне служіння - місія і покликання церки".

 Пане Юрію, якими є основні напрями роботи та мета Спільноти святого Егідія, насамперед у Києві, на цей час?

– Найкраще визначення спільноти дав Папа Франциск під час свого візиту до спільноти в Римі у 2014 році. Він сказав: «Я доручаю вам молитву, бідних і мир». Це мета спільноти, з якою вона живе у будь-якій країні світу – те саме стосується і спільноти в Києві, Львові та Івано-Франківську.

 Її члени – це християни, які не тільки відвідують недільні Служби, але й протягом тижня продовжують будувати мир і жити за принципами Євангелія.

Скажіть, будь ласка, чи є тепер якісь труднощі у нашій державі, з якими керівництву, волонтерам та членам спільноти доводиться стикатись, наприклад, для втілення певних ініціатив чи заходів? І якщо є, то які саме?

– Сьогодні спільнота знаходить велику підтримку серед людей, які хотіли б присвятити частину свого життя будуванню більш справедливого суспільства. Це люди з різних соціальних верств, різного віку, які активно беруть участь у діяльності спільноти. Головною проблемою залишається війна на сході України і та пропаганда, яка є довкола неї.

Хотілося б більше дізнатись про роль молоді в діяльності спільноти. Чи молодь – це основа спільноти? Як відбувається комунікація з молоддю в межах вашої діяльності?

– Членами спільноти є люди різного віку. Це й літні люди, які живуть у домі пристарілих, які моляться разом із нами і в межах своїх сил допомагають у конкретних справах.

Особливо важлива роль молодих людей, які сьогодні виступають з багатьма великими ініціативами, а потім реалізовують їх разом зі спільнотою. У нас немає поділу за віком – роль як старших, так і молодих людей однаково важлива. Спільнота святого Егідія – це родина, яка має спільне життя, мету та ціль – тому у нас немає єрархії. Ми звертаємо особливу увагу на тих, хто слабший.


Чи співпрацюєте з різними християнськими конфесіями: не тільки з римо-католиками, проте й з греко-католиками, православними, протестантами тощо? Можливо, організовуєте спільні заходи, акції?

– Спільнота святого Егідія є міжнародним християнським рухом, що об’єднує християн, які належать до різних Церков, але разом втілюють якісь спільні цілі у своєму житті. На жаль, ми живемо в світі, де християни розділені між собою. Ми не можемо разом прийти до чаші Христової у неділю – кожен із нас має йти до своєї Церкви, але ми разом можемо читати Євангеліє та служити бідним людям.

Сьогодні справи милосердя об’єднують усіх християн, незалежно від їхньої конфесійної належності. Бідні в цьому аспекті є добрими проповідниками єдності, так само як і й пам’ять про мучеників, якими багата наша земля. У момент страждання вони показали нам справжній шлях до християнської єдності – це є те, що ми бачимо зараз у скрутній ситуації, а особливо на лінії фронту, де люди допомагають одні одним, не розпитуючи, хто до якої Церкви ходить. Розділення християнства залишається для спільноти справжнім болем.

Можливо, у Вашій практиці роботи є якась особлива історія допомоги людям, яка Вас особисто надзвичайно вразила? Розумію, що таких історій дуже багато, але чи можете виділити якусь особливу?

–Мабуть, найбільше вражає історія –це допомога та дружба з ромами. Це люди, яких навіть часто не вважають громадянами України, але ми бачимо, що це бідні та слабкі люди, з якими можна й потрібно дружити, особливо з дітьми.

Вони тягнуться до світу так само, як й інші діти. Це навіть змінює ситуацію в родинах, тому що коли дитина починає відвідувати Школу миру нашої cпільноти, то отримує більше освіти, змінює свій погляд. Це в певному розумінні змушує змінювати погляди всієї родини. Є прекрасна історія, коли дівчинка прийшла додому і сказала, що не хоче одружуватись у 13 років, і мамі довелось завести корову для того, щоб змінити життя в родині.

Є історії, які показують, що можна змінити ситуацію в дуже конкретних проблемах. Наприклад, наша більше ніж десятирічна дружба із жінкою, з якою ми познайомились на вулиці, коли вона заблукала. Ми прийшли до неї додому: це була бабуся, яка вже не могла жити самостійно і організували чергування щодня. Це чергування виконували не тільки члени спільноти, але й з’явились і родинні зв’язки, зародились зв’язки і з сусідами, і з лікарями, які обслуговували її. Це якимось чином змінило клімат у мікрорайоні. Такі випадки демонструють, що разом можна змінити дуже багато історій, навіть, які сьогодні називають безнадійними.

 

Контактні дані Спільноти cвятого Егідія:

https://www.facebook.com/santegidio.ua/?hc_ref=SEARCH

https://www.facebook.com/groups/591286087576890/?fref=ts

https://www.facebook.com/groups/1533009973656501/?fref=ts

Підготувала Лідія Батіг

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...