5 конкурсів, 3300 робіт, 20 переможців – це цифри надії в українському інформаційному просторі. Нещодавно вже вп’яте відбувся конкурс на найкращу статтю, репортаж або програму, яка є «інформацією-носієм рішень», тобто не лише висвітлює важливі питання сучасного суспільства, а й дає на них конкретні відповіді, показує способи вирішення проблем та спонукає людей до дій. Організатори конкурсу щороку шукають серед медійного простору ті журналістські матеріали, які дають людям надію, які долають апатію та байдужість у суспільстві, наголошують на корисних та тривалих ініціативах в економіці, культурі, релігії та суспільстві загалом.

Продовження статті, опублікованої в попередньому номері.

Не дивно, що під час ЕСТ, що відбувся під гаслом «Гідність – Служіння – Солідарність: на шляху оновлення країни», чимало уваги зверталось саме на питання інклюзії і тому, наскільки наше суспільство є інклюзивним щодо людей з особливими потребами. Власне, в одному з круглих столів на цю тему брала участь канд. пед. наук, доц. Ніна Михайлівна Гайдук, яка представляє Міжнародний центр професійного партнерства «Інтеграція», що діє у Національному університеті «Львівська політехніка». Щоб більше дізнатися про діяльність цього центру, ми вирішили безпосередньо поспілкуватися з його працівниками та побачити сам осередок, де формують нову, дієву соціальну інклюзію.

Чи любимо ми своє місто і вважаємо його комфортним для проживання? Чи для всіх людей воно є зручним та доступним? Чи всі мають можливість з легкістю потрапити щодня на роботу або ж на навчання? Чи взагалі нас сприймають, якщо ми інші? Про це мало задумуємося, якщо ми не в умовах обмеженості або ж не маємо особливих потреб. Це питання розкрило себе сповна особливо тепер, у час, коли по всій країні є навіть не десятки чи сотні, а тисячі людей, зранених війною фізично та психологічно. Чимало дітей та молодих людей з інвалідністю не мають реальної можливості «розправити крила» і реалізувати себе через банальну необлаштованість та малодоступність до об’єктів освіти. Отже, це проблема, яку, на щастя, уже вивчають, шукають методи та способи її вирішення у різних площинах: від побуту до залучення та прийняття у соціум.

7–9 червня у Києві відбувся Х Екуменічний соціальний тиждень «Гідність – Служіння – Солідарність: на шляху оновлення країни». Серед учасників форуму були представники духовенства, політики, бізнесмени, а також діячі культури.

Про стан українського книгодрукування, його розвиток й перспективи, а також про українську мову у відвертій розмові з паном Іваном Малковичем, директором видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», а також учасником зустрічі «open talk»: «Життєві орієнтири: дорогою Свідчення, Служіння та Спілкування» в межах Х Екуменічного соціального тижня

Фразу «Сильна і дієва мрія відкриває нам усі шляхи» можна було почути під час Вашої промови. Чи видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» було вашою мрією?

Спільнота св. Егідія зародилася в Римі 1968 року, завдяки ініціативі юнака на ім’я Андреа Ріккарді, якому на той час було менше ніж 20 років. Він почав збирати групу ліцеїстів-однолітків, щоб слухати і втілювати в життя основні принципи Євангеліє.  Сьогодні спільнота об’єднує понад сорок тисяч людей.

В Україні Спільнота святого Егідія існує у трьох містах – Києві, Львові та Івано-Франківську. Про діяльність Спільноти святого Егідія у м. Києві, виклики та ініціативи, які постають перед її учасниками, а ще – про історії, які змінили життя багатьох людей, – у ексклюзивній розмові з Юрієм Ліфансе, головою Спільноти святого Егідія у м. Києві. Пан Юрій є також учасником X Екуменічного соціального тижня "Гідність - Служіння - Солдірність: на шляху оновлення краъни"у м. Києві (7 –9 червня 2017 року), зокрема круглого столу "Соціальне служіння - місія і покликання церки".

 Пане Юрію, якими є основні напрями роботи та мета Спільноти святого Егідія, насамперед у Києві, на цей час?

– Найкраще визначення спільноти дав Папа Франциск під час свого візиту до спільноти в Римі у 2014 році. Він сказав: «Я доручаю вам молитву, бідних і мир». Це мета спільноти, з якою вона живе у будь-якій країні світу – те саме стосується і спільноти в Києві, Львові та Івано-Франківську.

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо
  • Фонтан
  • Зимова школа «Львів – місто діалогу»

    Зимова школа «Львів – місто діалогу»