Спільнота св. Егідія зародилася в Римі 1968 року, завдяки ініціативі юнака на ім’я Андреа Ріккарді, якому на той час було менше ніж 20 років. Він почав збирати групу ліцеїстів-однолітків, щоб слухати і втілювати в життя основні принципи Євангеліє.  Сьогодні спільнота об’єднує понад сорок тисяч людей.

В Україні Спільнота святого Егідія існує у трьох містах – Києві, Львові та Івано-Франківську. Про діяльність Спільноти святого Егідія у м. Києві, виклики та ініціативи, які постають перед її учасниками, а ще – про історії, які змінили життя багатьох людей, – у ексклюзивній розмові з Юрієм Ліфансе, головою Спільноти святого Егідія у м. Києві. Пан Юрій є також учасником X Екуменічного соціального тижня "Гідність - Служіння - Солдірність: на шляху оновлення краъни"у м. Києві (7 –9 червня 2017 року), зокрема круглого столу "Соціальне служіння - місія і покликання церки".

 Пане Юрію, якими є основні напрями роботи та мета Спільноти святого Егідія, насамперед у Києві, на цей час?

– Найкраще визначення спільноти дав Папа Франциск під час свого візиту до спільноти в Римі у 2014 році. Він сказав: «Я доручаю вам молитву, бідних і мир». Це мета спільноти, з якою вона живе у будь-якій країні світу – те саме стосується і спільноти в Києві, Львові та Івано-Франківську.

Традиційно проект Інституту екуменічних студій Українського католицького університету Всеукраїнський суспільний форум «Екуменічний соціальний тиждень» (ЕСТ) щороку проводять у Львові. Цьогоріч відбудеться ювілейний, вже Х ЕСТ, який прийматиме два міста – Київ та Львів. Його тема «Гідність – Служіння – Солідарність. На шляху оновлення країни». Ми вирішили розпитати про особливості цьогорічного Форуму координатора проекту «Екуменічний соціальний тиждень», голову Організаційного комітету Екуменічних соціальних тижнів Оксану Іленьків.

–  Традиційно екуменічні тижні завжди проводили у Львові. Чому цьогоріч Ви вирішили проводити ЕСТ у столиці?

– Уже дев’ять років поспіль Всеукраїнський суспільний форум «Екуменічний соціальний тиждень» проводився у Львові, за цей час він став частиною європейської традиції. Протягом цих років Форум довів свою важливість і необхідність розвиватись та охоплювати все більше тем для обговорення та вирішення проблем, які сприяють діалогу та співпраці між різними інституціями та конфесіями.

Президент Інституту екуменічних студій отець-доктор Іван Дацько протягом восьми років був особистим секретарем Патріарха Йосифа (Сліпого). Отець Іван знає, як Блаженніший проводив свій день, про що любив говорити зі студентами і чому недолюблював священиків, які занедбували молитву і науку.

– Отче Іване, розкажіть про перше знайомство з патріархом.

– Пригадую, що вперше зустрівся з митрополитом Йосифом Сліпим ще у березні 1963 р. Тоді не було можливості з ним поговорити особисто. Такий момент настав під новий 1966 рік. Тоді я для себе прийняв рішення, що хочу працювати у Львівській архиєпархії. Мені було 19, коли я прийняв це рішення. Про це я повідомив о. Івана Хому, який на той час ще не був владикою, а лише секретарем патріарха. Отець Хома обіцяв передзвонити, коли Блаженніший зможе прийняти мене. І це настало швидко – він зателефонував мені того самого вечора, що Блеженніший готовий прийняти мене 1 січня 1966 р. об годині 11-й у своїй резиденції у Ватикані. 

Біда постукала у їхні двері ще 5 років тому, коли під час обстеження виявили кісти на нирках. І, на жаль, ці кісти проростають. Тоді 14-тирічному Віталію Думащину зробили першу операцію. І після цього відвідування лікарень для цього хлопця невпинно триває.

Віталію необхідна пересадка нирки. Таку операцію можуть провести у Білорусі, її вартість – 60 тисяч доларів. Ця сума непосильна для рідних та знайомих хлопця, тому вже тривалий час друзі та волонтери, люди доброї волі намагаються зібрати потрібну суму, організовуючи благодійні ярмарки та акції. Ми попросили волонтера, викладача Національного університету «Львівська політехніка» Ольгу Скочиляс-Павлів розповісти про це докладніше.

Діти-сироти, якими опікується Центр опіки сиріт, навчаються іконопису і власноруч розписують іконостас для інтернатської каплиці святих Лаврентія та Климентія.

Ікона – це вікно до Бога. Споглядаючи її, відкриваємо для себе Небесного Татка. А чим є ікона для тих, хто не знає земних батьків?.. Знайти відповідь на це питання пробують вихованці львівських шкіл-інтернатів, якими опікується Центр опіки сиріт, адже у них є рідкісна можливість – навчатися іконопису у найкращих майстрів.

  «Малювати Бога – це малювати Батька»

 «Капеланчики» – саме так називається безкоштовна іконописна школа для дітей-сиріт та дітей із складними життєвими обставинами із Львівської санаторної школи-інтернату № 1 ім. Б.-І. Антонича, НРЦ “Довіра”, Винниківської санаторної школи-інтернату та дітей прихожан Гарнізонного храму.

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...