Чи любимо ми своє місто і вважаємо його комфортним для проживання? Чи для всіх людей воно є зручним та доступним? Чи всі мають можливість з легкістю потрапити щодня на роботу або ж на навчання? Чи взагалі нас сприймають, якщо ми інші? Про це мало задумуємося, якщо ми не в умовах обмеженості або ж не маємо особливих потреб. Це питання розкрило себе сповна особливо тепер, у час, коли по всій країні є навіть не десятки чи сотні, а тисячі людей, зранених війною фізично та психологічно. Чимало дітей та молодих людей з інвалідністю не мають реальної можливості «розправити крила» і реалізувати себе через банальну необлаштованість та малодоступність до об’єктів освіти. Отже, це проблема, яку, на щастя, уже вивчають, шукають методи та способи її вирішення у різних площинах: від побуту до залучення та прийняття у соціум.

7–9 червня у Києві відбувся Х Екуменічний соціальний тиждень «Гідність – Служіння – Солідарність: на шляху оновлення країни». Серед учасників форуму були представники духовенства, політики, бізнесмени, а також діячі культури.

Про стан українського книгодрукування, його розвиток й перспективи, а також про українську мову у відвертій розмові з паном Іваном Малковичем, директором видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА», а також учасником зустрічі «open talk»: «Життєві орієнтири: дорогою Свідчення, Служіння та Спілкування» в межах Х Екуменічного соціального тижня

Фразу «Сильна і дієва мрія відкриває нам усі шляхи» можна було почути під час Вашої промови. Чи видавництво «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» було вашою мрією?

Спільнота св. Егідія зародилася в Римі 1968 року, завдяки ініціативі юнака на ім’я Андреа Ріккарді, якому на той час було менше ніж 20 років. Він почав збирати групу ліцеїстів-однолітків, щоб слухати і втілювати в життя основні принципи Євангеліє.  Сьогодні спільнота об’єднує понад сорок тисяч людей.

В Україні Спільнота святого Егідія існує у трьох містах – Києві, Львові та Івано-Франківську. Про діяльність Спільноти святого Егідія у м. Києві, виклики та ініціативи, які постають перед її учасниками, а ще – про історії, які змінили життя багатьох людей, – у ексклюзивній розмові з Юрієм Ліфансе, головою Спільноти святого Егідія у м. Києві. Пан Юрій є також учасником X Екуменічного соціального тижня "Гідність - Служіння - Солдірність: на шляху оновлення краъни"у м. Києві (7 –9 червня 2017 року), зокрема круглого столу "Соціальне служіння - місія і покликання церки".

 Пане Юрію, якими є основні напрями роботи та мета Спільноти святого Егідія, насамперед у Києві, на цей час?

– Найкраще визначення спільноти дав Папа Франциск під час свого візиту до спільноти в Римі у 2014 році. Він сказав: «Я доручаю вам молитву, бідних і мир». Це мета спільноти, з якою вона живе у будь-якій країні світу – те саме стосується і спільноти в Києві, Львові та Івано-Франківську.

Традиційно проект Інституту екуменічних студій Українського католицького університету Всеукраїнський суспільний форум «Екуменічний соціальний тиждень» (ЕСТ) щороку проводять у Львові. Цьогоріч відбудеться ювілейний, вже Х ЕСТ, який прийматиме два міста – Київ та Львів. Його тема «Гідність – Служіння – Солідарність. На шляху оновлення країни». Ми вирішили розпитати про особливості цьогорічного Форуму координатора проекту «Екуменічний соціальний тиждень», голову Організаційного комітету Екуменічних соціальних тижнів Оксану Іленьків.

–  Традиційно екуменічні тижні завжди проводили у Львові. Чому цьогоріч Ви вирішили проводити ЕСТ у столиці?

– Уже дев’ять років поспіль Всеукраїнський суспільний форум «Екуменічний соціальний тиждень» проводився у Львові, за цей час він став частиною європейської традиції. Протягом цих років Форум довів свою важливість і необхідність розвиватись та охоплювати все більше тем для обговорення та вирішення проблем, які сприяють діалогу та співпраці між різними інституціями та конфесіями.

Президент Інституту екуменічних студій отець-доктор Іван Дацько протягом восьми років був особистим секретарем Патріарха Йосифа (Сліпого). Отець Іван знає, як Блаженніший проводив свій день, про що любив говорити зі студентами і чому недолюблював священиків, які занедбували молитву і науку.

– Отче Іване, розкажіть про перше знайомство з патріархом.

– Пригадую, що вперше зустрівся з митрополитом Йосифом Сліпим ще у березні 1963 р. Тоді не було можливості з ним поговорити особисто. Такий момент настав під новий 1966 рік. Тоді я для себе прийняв рішення, що хочу працювати у Львівській архиєпархії. Мені було 19, коли я прийняв це рішення. Про це я повідомив о. Івана Хому, який на той час ще не був владикою, а лише секретарем патріарха. Отець Хома обіцяв передзвонити, коли Блаженніший зможе прийняти мене. І це настало швидко – він зателефонував мені того самого вечора, що Блеженніший готовий прийняти мене 1 січня 1966 р. об годині 11-й у своїй резиденції у Ватикані. 

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...