Проща, паломництво – ці слова для християнина-практика завжди на слуху. Найактуальнішими вони стають з початком весни і в розпал літа. Бо саме тоді тисячі священнослужителів та мирян відвідують святині, очищають там свої душі і набираються духовної сили та мудрості. Кожна така мандрівка відкриває нові грані стосунків з Богом. Особисто для мене, святі місця сповнені неймовірною світлою енергетикою, яка, як «жива вода» з Євангелії, вгамовує спрагу і сповнює надзвичайною жагою до життя. А сама проща дає можливість пережити зустріч з Господом у новому форматі, долаючи десятки, а іноді тисячі кілометрів з молитвою на вустах.

 Проте, чи обов’язково, щоб поспілкуватися з Богом, оновити свої стосунки з ним, потрібно кудись їхати, шукати його у намолених святинях? А якщо немає можливості через брак часу, коштів чи сімейні обставини залишити все і вирішити у духовну мандрівку? Невже ми не зустрінемо того самого Христа у недільному Богослужінні, у Пресвятій Євхаристії? Гадаю, все залежить від нашого сприйняття Бога, від нашого розуміння чим для нас є паломництво, проща. Якщо це просто можливість потрапити в нове місто, країну, а водночас відвідати святі місця, помолитися. Тоді це, радше, релігійна екскурсія, аніж справжнє паломництво. Бо проща – це молитовний подвиг, який здійснює християнин, щоб зустрітися з Господом з чистим серцем у місці, яке лише допомагає глибше пережити спілкування з Ним. Однак спілкування з нашим Творцем ми творимо всюди самі, де б не перебували.

Про те, чому проща важлива у житті християнина, чому варто брати у ній участь, я запитала кількох молодих людей різних конфесій. Ось їхнє ділення досвідом.

Під час прощі збираються у молитві та єдності спільні за духом люди

Олеся Косик, греко-католичка: «Стараюсь взяти участь у прощах кілька разів на рік. Улюблені відпустові місця – Крехів, Страдч, Унів. Особливо, коли настають складні моменти у житті, треба прийняти відповідальне рішення, йду на прощу. Торік ми з нареченим на прощі у Крехові відпустили усі переживання, вагання і вирішили одружитись, і от вдячні Господеві за цей дарунок для нас уже весь рік. Особливо люблю сама або з рідними поїхати до відпустового місця, не тільки тоді, коли зорганізовано щорічні великі зібрання вірних. Для мене перебування на прощі дає духовну і фізичну силу, спокій і впевненість, що робити далі. Вирізняється проща тією силою, що тут збираються у молитві та єдності спільні за духом люди».

Коли мандруєш святими місцями, завжди поглиблюєш роздуми у духовному житті

Юрко Федів, православний: «Поняття прощі для мене асоціюється зі своєрідною жертвою – посвятою, яку офірую для Бога. Мандруючи до святих місць я, як і кожна людина, сповнююся надії на виправлення недоліку у собі та покращення стану здоров’я у рідних. Першою поїздкою до святих місць були Почаїв і Манява – духовні центри Західної України. Для мене, як дитини, було все цікавим і повним несподіваності. Протягом 15 років досить часто і активно беру участь у прощах. Першою була піша проща у 2001 році на св. Гору в с. Ушня, коли ми, ще діти, разом із Владикою Макарієм пройшли понад 60 км до нашого монастиря. З того часу є традицією щорічно відвідати цю обитель, а також з дітьми і парохіянами Успенської церкви щорічно буваємо в Угорницькому Спасо-Преображенському монастирі, де завжди гостинно вітає нас тепер уже Владика Павло.

Коли мандруєш святими місцями, завжди поглиблюєш роздуми у духовному житті, формується родинне світосприйняття спільноти, занурюєшся у моральний аспект життя, яке в аналізі буденному стає все більш реалістичним щодо людського буття».

Треба свідчити віру і любов там, де ми є

Віра Капчук, греко-католичка: «Кожне святе місце є безцінним Божим даром, де за посередництвом Матері Божої та святих Церкви Господь обдаровує нас особливими ласками. Проща – це не тільки молитва, а також і жертва свого часу, зусиль, коштів. Для Бога важливі наші старання. Не кожен може, наприклад через стан здоров’я чи інші обставини, відвідувати прощі. Але не потрібно засмучуватися. Завжди пам’ятаймо, що найбільшою святинею є Ісус у кивоті в будь-якому храмі, а найбільшою ласкою – поєднання з Ним у Пресвятій Євхаристії. Тож треба свідчити віру і любов там, де ми є».

Під час прощі людина збагачується духовно і ще більше навертається до Бога

Анна Дудок, православна «Для мене важливо брати участь у прощі, бо я дуже люблю подорожувати, але не просто відпочивати тілесно, а й духовно. Прагну також дізнатися більше про святині та святі місця. Паломництво – це відчуття присутності Бога в душі. Практикуючий християнин ходить до церкви, молиться, але саме під час прощі збагачується духовно і ще більше навертається до Бога».

Паломництво змушує відкинути земну суєту і задуматися про небесне

Марія Сидір, православна: «Якщо мої можливості збігаються з моїми бажаннями, то стараюся якомога частіше брати участь у різних духовних поїздках, відвідувати святі місця. Для свідомого християнина важливо відвідувати монастирі, святині, де були об’яви Матері Божої, місця особливої благодаті. Такі подорожі змушують трішки інакше подивитися на життя, відкинути земну суєту і задуматися про небесне. Адже ти їдеш не для того, щоб подивитися на нове місце, а для того, щоб поклонитися святині. Є такі місця, які притягують неодноразово. Для мене це – Манявський скит. Я була там багато разів. Але кожен раз їду ніби вперше. Особлива атмосфера монашого життя, спілкування з монахами, відволікає від земних турбот і наболілих питань. Від паломницьких поїздок і прощ ти отримуєш певний духовний заряд, який потім упродовж тривалого часу допомагає укласти буденне життя у рамки посиленої духовності».

Анна Грапенюк

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...