Саме так роблять учасники Всеукраїнського конкурсу для журналістів «Репортери надії в Україні», який на наших теренах проводиться вже вп’яте. Це конкурс на найкращу статтю, репортаж або програму, які допомагають долати апатію в суспільстві і показують конкретні вирішення проблем. Найкращі роботи були відзначені на урочистій церемонії нагородження, яка відбулася у п’ятницю, 6 жовтня, на Філософського-богословському факультеті Українського католицького університету в межах 10 Екуменічного соціального тижня «Гідність – Служіння – Солідарність: на шляху оновлення країни». Організатор конкурсу – Інститут екуменічних студій Українського католицького університету за підтримки французької асоціації «Репортери надії».


Варто зазначити, що Конкурсу вже 10 років, а він підтримує свою актуальність і в наш час. Цьогоріч тих журналістів, які своїми матеріалами дарували надію, понад 400.Близько 150 журналістських матеріалів відібрали студенти Магістерської програми екуменічних студій Інституту екуменічних студій УКУ під час моніторингу ЗМІ. Також понад 250 матеріалів надіслали журналісти із Київської, Житомирської, Вінницької, Сумської, Запорізької, Одеської, Дніпропетровської,  Харківської,  Полтавської, Черкаської, Тернопільської,  Івано-Франківської, Волинської, Львівської областей.

Ювілейний 10-й Екуменічний соціальний тиждень (ЕСТ) цьогоріч відбудеться одразу у двох містах України: Києві та Львові. Столиця прийматиме гостей Форуму у червні. У програмі – екуменічна молитва, круглі столи, семінари, відкриті дискусії, експозиція виставки, лабораторії для молоді. Саме про виставку, яку побачать учасники ЕСТу, розповім Вам сьогодні більше.

«Патріарх Йосиф Сліпий: Бути собою!» – фотоекспозиція, приурочена 125-літтю від дня народження цього видатного церковного діяча. Його мужність та сила духу є живим прикладом віри для всіх християн.

Ми живемо в епоху лаконічних форм: читаємо лише заголовки у стрічках новин та соціальних мережах, дивимося короткі відеосюжети, намагаємося присвятити час тільки найголовнішому. Тож способи проповідування Cлова Божого, знайомства з християнським світом – теж видозмінюються. Саме так вирішили отці-домініканці і разом з молодими ініціативними львів’янами створили цикл короткометражок про домініканських святих. Вийшло три кінострічки, а також короткий трихвилинний фільм про місію Ордену Проповідників, який переміг у домініканському конкурсі у Римі. Про зйомки, тривалість підготовки, актуальність та призначення фільмів для «Духовності» розповіла Ірина Кондратюк – сценаристка і режисер проекту.


Продовження інтерв’ю зі співачкою Марічкою Чабан, опублікованого в попередньому номері, про
батьків, музику, Київ, священиків, монастир, близького Бога, молитву, церкву та щастя.

–  А як Ти зараз сприймаєш Бога – Він приходить до Тебе так само, як тоді?

– Мене дуже змінив Київ, до якого перебралася в дев’ятнадцять. Я завжди була дуже м’якою, навіть трішки лякливою: всюди – з мамою. А тут сама за себе. У столиці панує атмосфера суперництва, змагання. У Києві зіткнулася з тим, що люди критикують Бога. Мені було дуже боляче та сумно за Бога. Хотілося захистити Його. Але я також часом віддалялася від Бога. Бували важкі хвилини, коли Бог видавався мені чужим. Хоча Він не змінився і Його ставлення до мене теж. Покаяння як розв’язка того періоду було дуже емоційним. Зустріч з Татком, який мене так чекає. Обійми…

У тебе є все, щоб бути щасливим.

М. Чабан

Марічка Чабан – це людина-оркестр у всіх сенсах цього слова. Родом вона з Івано-Франківська. Марічка – переможниця численних вокальних конкурсів, пронизлива співачка, талановитий композитор, випускниця Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського, викладач фортепіано та музично-теоретичних дисциплін. Співзасновниця «Маленького хору Василія Великого» в Києві. Та передусім Марічка – християнка.

Дочірні категорії

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...