Нещодавно у Львові відкрився сімейний простір під назвою «Як вдома». Я, як молода мама, вирішила заглянути на відкриття і дізнатися, що ж це за місце, куди можна приходити всією сім’єю для навчання та відпочинку. Вразила затишна атмосфера, гостинність та актуальні теми тренінгів. Було чим зайнятися і дорослим, і діткам. Засновником простору є о. Дмитро Романко, священик УГКЦ. Людина, яка випромінює добро, котре є тільки в тих, хто справді живе з Богом. З отцем ми поспілкувалися про основні принципи, на яких базуватиметься робота простору, його формат, тематику та засади виховання дітей.

 

  Допомагаючи іншим у сімейних стосунках, також дозрів до своєї сім’ї

На початках служіння і навчання основною моєю спеціалізацією було служіння сім’ї, молоді, яка готується до шлюбу. Опікувався також Молодіжним рухом «Любов чекає». Ось так, допомагаючи іншим у їхніх сімейних стосунках, також дозрів до своєї сім’ї. Ми з Наталею одружені вже 5 років і маємо двох діток. Анні 4 роки, а Маркіяну 1 рік.

 Прірва між поколіннями завдяки сучасній освіті зростає…

Ідея створити простір існувала дуже давно. Як тільки я почав працювати з тематикою сім’ї, то зрозумів, що є потреба, щоб було таке місце, де люди зможуть прийти і проводити час разом. Цей простір відповідає специфіці нашої сім’ї, бо пропонуємо тут те, що самі любимо робити вдома, наприклад грати настільні ігри, розмовляти, запрошувати гостей. Але не маємо можливості  запросити додому всіх, а бачитись з іншими сім’ями хочеться. Стимулом до створення такого місця стало й дорослішання нашої доньки. Ми маємо намір навчати її альтернативно: не давати до садочка і можливо навіть до школи. Тож вирішили створити таке середовище, де діти можуть навчатись разом з батьками, не потребуючи допомоги звиклих навчальних закладів. Адже навіть найкращий заклад України має один великий недолік: він не дає нагоди батькам вчитися разом з дітьми. Тому прірва між поколіннями завдяки сучасній освіті зростає. Це призводить до того, що ми маємо інтелектуально міцних і сильних особистостей, які не вміють будувати особисті стосунки і дуже часто є психоемоційно далекі від своїх батьків. Тому простір «Як вдома» – це альтернативне місце, де будуть збиратися сім’ї, що мають подібне бачення і хочуть бути причетними до навчання своїх дітей, проводити час за грою чи просто розмовою.

Ми б хотіли, щоб приходило більше татів і дітей не сприймали винятково як проект мами

Тепер тільки викристалізовується наш формат. Це однозначно простір, а не заклад чи кафе, бо його формують ті, хто до нього приходить. Ми даємо можливість стати співучасниками зміни цього простору. Маємо побажання, щоб приходили батьки разом з дітьми. Звичайно, може так скластися, як склалося з багатьма іншими просторами Львова, що він стане тільки місцем для дітей, чи місцем для мам з дітьми, без татів. Але ми б усе ж таки хотіли, щоб приходило більше татів, щоб дітей не сприймали винятково як проект мами.Бо мамині діти – це діти, яким бракує половини виховання, адже без тата не вдається досягти потрібного балансу.

 Тут вчитимуть і дітей, і батьків

Уже маємо деякі сформовані проекти, які діятимуть допоки працюватимемо над іншими оригінальними проектами. Наприклад, програма з англійської мови, яка зараз діє, передбачає навчання як для дітей, так і паралельно курси для їхніх батьків. Також розвиватимемо можливості, щоб батьки могли вчити своїх дітей, пробувати себе в ролі педагогів, щоб були спільні заняття в межах однієї сім’ї чи, можливо, кількох сімей в ігровий чи інший спосіб. Програма для підлітків передбачає, що вони навчаються окремо, але паралельно діятиме програма батьківської компетенції для їхніх батьків. Це дасть нагоду батькам вчити те саме, що вчать їхні діти, а відповідно краще розуміти їх. І так можна сказати про кожну програму, яка діятиме в межах простору «Як вдома». Батьки мають звикнутися з думкою, що дітей не варто залишати на когось, навіть найкращих спеціалістів, а потрібно брати активну участь у їхньому навчанні. Це зрештою потреба й самих батьків, а не тільки дітей. Дорослі матимуть стимул не закостеніти в розвитку, а бути цікавими своїм дітям у бажанні пізнавати світ.

Батьки можуть жити на одній хвилі з дітьми

Цінність – це фундамент існування. Для нас найважливішою цінністю є присутність у житті дитини. Йдеться не тільки про фізичну присутність бути поруч, хоч цього теж дуже не вистачає, але й про психоемоційну й інтелектуальну присутність. Це означає бути зацікавленим у світі своїх дітей, розуміти, що діти люблять, чому вони це люблять, що їх цікавить, ділитися своїми зацікавленнями. Звісно, батькам ніколи не вдасться стати друзями своїх дітей, велика різниця у віці є перешкодою цьому, але вони завжди можуть стати хорошими супровідниками своїх дітей, жити на одній хвилі з ними, в унісон.

Продовження в наступному номері

Розмовляла Анна Грапенюк

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...