Алім Алієв є співзасновник ініціативи Крим SOS, громадський активіст та медіа-консультант. Йому 26 років і він не байдужий до того, що відбувається сьогодні. Він любить свою малу Батьківщину - Крим та не байдужий до України. Про це говоритимемо з кримським татарином Алімом Алієвим.

Розкажи про себе, чому саме Україна?

- У Львові я шість років. Переїхав через роботу. Між Києвом та Львовом я вибрав Львів, адже це середовище інтелектуалів, бізнесменів, культурних діячів. Львів лише підсилив мій патріотизм. У мене є Крим, але є ще й Україна. В Україні мені подобається сама наявність Криму. Крим – це першочергове в моєму житті. Це земля, яка робила мій народ вільним.

 

- Як створено ініціативу «Крим SOS» і чим вона є зараз?

- Коли 27 лютого ми прокинулися, то зрозуміли, що в Криму відбувається щось не те. Найпростіше, що ми могли зробити – це створити сторінку на сайті. Спільно з друзями ми дійшли консенсусу, що стандарти журналістики переносимо в соціальну мережу. Ми прагнули бути об’єктивними, а не майданчиком для пропаганди.

На разі у нас є багато професійних модераторів, офіційно влаштованих людей близько двадцяти, а також допомагають постійні волонтери. Дуже важливо перевіряти інформацію, для цього треба мати інсайдерів у Криму. Офіси розташовані у Києві, Львові та Херсоні. Вони є виконавчими партнерами ООН зі справ біженців. Ми займаємося не лише інформуванням, а й наданням допомоги з юридичних, психологічних, соціальних питань. Адаптації біженців сприяють культурологічні проекти, які працюють на те, щоб уникнути зіштовхнення культур та поглядів. На тиждень до нас звертається близько трьохсот сімей, і це лише до Львівського офісу.

- З якими проблемами до вас звертаються переселенці?

- Це питання юридичні, а також житла, роботи, реєстрації тощо. Специфічним є питання кримських татар: питання ідентичності, культури, мови та релігії в умовах вимушеної міграції. Ми чудово усвідомлюємо, що втрата мови веде до втрати ідентичності, адже нас лише триста тисяч.

- У чому полягає співпраця з ООН?

- Допомагаємо подавати заявки на отримання грантів. Є два види грантів – на покращення житлових умов людей, які проживають у селах та районних центрах, та грант на початок ведення бізнесу. У нас вже є перші отримані кошти на гранти.

- Розкажи трішки про нинішній Крим.

- Ейфорія проросійсько налаштованих мешканців ще є, але вона стрімко спадає. Зате у нас немає війни, – основний їх аргумент. Втім, скоро зима, яка стане нелегким випробуванням, бо курортний сезон був «заваленим». У Криму справді підвищили зарплату вчителям, лікарям, правоохоронцям та пенсіонерам. Та питання розвитку молоді та бізнесу на порядку денному не стоїть, а навпаки утискається. Найбільша проблема у Криму – не відсутність продуктів харчування, а те, що його покидають розумні голови. Крим перетворюється на зону гетто, де є військові, і діє не сила закону, а просто сила.

- Про тиск з боку російської влади на українських патріотів у Криму.

- Найбільший тиск з початком анексії був саме на українців, адже це одна з найменших за кількістю етнічних груп. Обшуки, які ми спостeрігали за останній місяць, стосуються не лише релігійних громад, а й звичайних людей. Влада хоче показати, що якщо не будете грати за нашими правилами, ми прийдемо і до вас. Так влада підпитує несвободу. Та це не діє на всіх, адже кримські татари є мудрими і не підуть на такі ігри.

Коли на території не діє закон, ти беззахисний. Ми займаємося лобіюванням цих питань, передусім приверненням уваги міжнародної спільноти.

Кримським татарам важливо зберігати єдність, а також зберегти конкурентноздатність у світі, адже ми не можемо завжди щось просити. Ми маємо ще й віддавати світові, а нам є що віддавати.

Про «державні» мови Криму.

- У цьому питанні також буде подвійний стандарт. Українська мова просто винищується. Вся асоціація з Україною нівелюється. Останній прапор на Меджлісі зірвали, у людей хочуть вживити чип, аби вони забули, що є така країна. Кримськотатарську вводять в навчальний процес як факультативну.

- Звідки зародилась ідея приєднання Криму до Росії?

- Крим завжди був закритим. Прислів’я «Дальше Крыма земли нет» мало фатальне значення. Кримчани не знали, що таке Київ, Львів, вони не знають, що таке Європа і як жити по-іншому. Фактично бабусі вкрали майбутнє у своїх онуків. Радянські часи асоціюються у них з їхньою молодістю. Серед причин цьому також робота спецслужби, слабка політика України щодо Криму, його просто не помічали. У Криму за ввесь період було лише 7 шкіл. Бар’єрної культури не подолали.

- Як сьогодні функціонує ЗМІ в Криму?

- Коли немає внутрішнього стержня стандартів професії, ти можеш іти від кримськотатарських ЗМІ в проросійські, бо там гроші. У Криму зараз важко не те що писати правду, а навіть вільно дихати, адже ти ворог, коли думаєш інакше.

- Про вибори.

- Я не бачу сенсу коментувати симулякри.

- Крим повернеться в Україну?

- Це залежить від стійкості режиму Путіна. Санкції підточують його оточення, яке починає скулити і потрібно чекати, коли воно з’їсть його самого. Це питання успіху України, наскільки вона розвиватиметься економічно і політично успішно. А також це питання міжнародної підтримки. Ну і, звісно, робота самих кримчан, адже можна повернути територію, але голови не повернеш.

- Що б ти порадив українцям?

- Українці з населення перетворились на громадян. Це важливе відчуття спільності в таких кризових ситуаціях, коли ми разом працюємо на те, щоб зберегти нашу землю і встановити справедливість. Вірити в себе і прагнути до зближення між Сходом і Заходом, Півднем і Північчю.

Довідувалась Олександра Багач

Фото 1) архів ІЕС

          2, 3)  http://vk.com/id1807399

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...