Духовна порадня
Email:
Виберіть отця для запитання:
Відповідь о. Романа Фігаса
 
Молитва на благословення світла має свої древні коріння. Найперше є особлива молитва Світло Тихе, яку співаємо на вечірні. Вона пов'язана із запаленням свічок у храмі.
Зараз маємо особливу молитву на благословення свічок, яку читаємо на свято Стрітення. Тоді люди приносять свічки до храму, де їх священик благословляє свяченою водою. Якщо людина не використала свічку протягом року. то можна приносити їх на наступний рік (тобто ще раз). Це з практичного боку, щоб не викидати. Якщо хтось використовує більше як одну свічку, то може посвятити декілька.

Це є місцева традиція, скільки і як часто можна посвячувати свічки. Це не є якесь загальне обов'язкове правило.

Відповідь о. Романа Фігаса

Апостол Павло закликає християн благословляти, не проклинати! Благословити, тобто говорити благі, добрі слова, є нашою місією. Каже Ісус, хіба збирають виноград зі смоківниці? Або з повноти серця говорять уста… Те, що є у нас на серці, ми висловлюємо, ділимося ним з іншими. Перебувати у добрі та ширити добро є завданням кожного із нас.

Обмовляння є гріхом, у різних випадках цей гріх може бути більший чи менший. Коли ми обмовили іншу людину перед директором, що призвело її до втрати роботи – це мабуть важкий гріх.

Деколи деякі християни бояться вступати у бесіду, бо говорять, що це гріх. Це неправда! Ми покликані до спілкування як люди і як християни. Спілкування, ділення власним досвідом чи досвідом іншого є позитивна річ. Однак кожне спілкування повинне відбуватися на збудування. У спілкуванні можемо також і заторкнути тему гріха іншої людини. Однак для себе варто чітко провести межу, коли ми осуджуємо гріх, але не грішника.

Обмовляння є тоді, коли говоримо про хиби інших людей, їх критикуємо, засуджуємо, хоча у певних ситуаціях могли би і самі так поступити. Обмовляння – це осудження людини, але не гріха. Це коли не маємо чіткої межі між гріхом і людиною, яка цей гріх чинить, і яка може змінитися. Ба більше, ми до кінця ніколи не будемо знати обставин, чому інша людина зробила певний вчинок (це може бути виховання, страх або навіть деколи якісь благородні намірення).

Спілкуймося, ділімося нашим досвідом, свідченням віри! Остерігаймося критиканства і обмовляння, будьмо чуйними і терпеливими. Каже Христос, що як ви хочете, щоб до вас ставилися – поводьтеся відповідно ви до інших, у нашому випадку може перефразувати цей вірш у такий спосіб: як хочете, щоб про вас говорили – говоріть відповідно ви про інших. Нехай плід наших розмов буде добрий, на наше збудування.

Відповідь о. Андрія Клюшева

Приблизно уявляю, як відбувалося те хрещення. Випили для хоробрості, закусили і пішли до храму. Дивно, що священик не відмовив у проведенні Таїнства нетверезому хлопцю...Треба було відкласти хрещення, провести співбесіду, упевнитися, що людина ВІРУЄ в БОГА, а потім хрестити. Але, якщо всього цього не відбулося, це ще не означає, що хрещення не дійсно. Формально-дійсно, але людина, так би мовити, не скористалася дарами благодаті Св.Духа, так як віднеслася безвідповідально до Хрещення. Треба йому, цьому чоловікові, покаятись і почати реальну боротьбу з пороком пияцтва. Це нелегко, але з Божою та людською допомогою можливо.

Про дійсність та дієвість хрещення можна почитати тут http://orthodox-church.kiev.ua/page183

 Відповідь о. Романа Фігаса

Вдячність Богу ми можемо виявити у дуже різноманітний спосіб. Подібно як дитина виявляє вдячність батькам, коли їх слухає, з ними розмовляє, виконує, що її просять, живе свобідним і щасливим життям, радіє життю, вміє приймати і дарувати подарунки, цінує те, що має. Стосунки діти-батьки можемо імплементувати на наші стосунки із Небесним Отцем.
Коли ми є вдячні Богу, ми можемо про це Йому сказати у молитві як на самоті, так і в церкві, виконувати Його заповіді, радіти тим життям, яке він нам дав, бути вдячним за те, що маю сьогодні, а не лише думати про те, що хочу мати завтра. Вдячність - це запорука того, що людина може бути щасливою. І навпаки, без почуття вдячності, людина сприймає все як належиться чи то від Бога чи від людей, і бути щасливою їй вкрай важко.
Наші стосунки з Богом природньо штовхають нас бути вдячному Творцеві, який не лише нас створив, але знає про нас, дбає і ніколи на залишає. Нам вартує більше знати про Нього, читати добру християнську літературу, Святе Письмо, бо чим більше ми знаємо про Нього, тим більше росте наша вдячність.
І нехай наша вдячність буде не з примусу, але вільною і творчою.

Фото: http://christpoesy.at.ua/publ/stikhi/podjaka_bogu/1-1-0-187

Коментар-запитання на відповідь: Коли мама може піти до церкви після народження дитини? І чому забороняють їй бути на хрестинах якщо ще не пройшло 40 днів від народження дитинки?

 

 

Відповідь о. Андрія Клюшева

 

 

Дійсно, поняття про нечистоту прийшло з юдаїзму. Можна подивитись книгу Левіт, 15 розділ, там все розписано. Очищувальні молитви читаються над мамою після закінчення післяпологвих кровотечій, а не після самого факту пологів. Народження дитини - радість а не якась скверна. Взагалі в мережі повно матеріалів на цю тематику. Наприклад http://www.pravmir.ru/o-ritualnoj-nechistote-chto-eto-i-zachem/  Наведу заключну частину цього посилання: 

"Я напишу краткое заключение, потому что тексты говорят за себя. Внимательное рассмотрение источников и природы понятия «ритуальной нечистоты» обнаруживает достаточно смущающее, и по сути нехристианское явление под маской православного благочестия. Независимо от того, попало ли это понятие в церковную практику под прямым влиянием иудаизма и/или язычества, оно не имеет обоснования в христианской антропологии и сотериологии. Православные христиане, мужчины и женщины, были очищены в водах крещения, погребены и воскресли со Христом, Который стал нашей плотью и нашей человечностью, попрал смертию смерть и освободил нас от ее страха. И все же мы сохранили практику, которая отражает ветхозаветеный страх перед материальным миром. Поэтому вера в «ритуальную нечистоту» не является в первую очередь социальным вопросом, и беда не в первую очередь в уничижении женщины. Речь скорее идет об уничижении Воплощения Господа Нашего Иисуса Христа и его спасительных последствий".

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...