Можливо ще не так багато українців знають про El Cаmіnо de Santiago – дорогу до могили святого Якова в іспанському місті Cантьяґо-де-Компостела, а ще менше йшли цієї дорогою. Camino – це не зовсім паломництво. Дорога, на якій перетинаються різні люди з усього світу і кожен в пошуках свого по дорозі до Сантьяґо-де-Компостела. Ось минув рік, як львів’янки, менеджер з розвитку Школи біоетики Наталія Цюпка та фінансист Українського католицького університету Віта Кузмич, вирушили цією дорогою. Одна з цих відчайдушних дівчат Наталія Цюпка поділилася з Духовністю своїм пережитим досвідом, завдяки чому ми теж трішки уявили, як це йти Дорогою святого Якова.

 33 – переломний момент

Коли тобі 33, ти відчуваєш переломний момент. До того ж після тривалого часу в роботі, настає момент, коли хочеться зупинитись і подумати над екзистенційними питаннями: «Хто ти?», «Куди йдеш?». Цей момент став моментом пошуку себе, тому вважала, що це найкращий час, щоб вирушити в подорож св. Якова.

Довідалась про шлях три-чотири роки тому від друзів з Франції. Упродовж того часу шукала людину, з ким можна піти. Якось навесні 2017 р. ми з Вітою зустрілися за вечерею та одразу вирішили піти дорогою cв. Якова у серпні або вересні, тому вже в травні почали готуватися: купувати квитки, бронювати хостели.

Подорож виявилась геть не такою, як собі уявляли дівчата

Одразу після повернення мені здавалось, що я нічого не здобула, геть нічого. Переживала певну пустку. У мене було, мабуть, забагато очікувань. Я не змогла побути зі собою наодинці стільки, скільки хотілося, бо в дорозі зустрічаєш багато людей. Усі вітаються, розмовляють з тобою. І побути в тиші було ніколи. Тому одразу після повернення відчувала, що нічого не здобула, але все відбулось трохи згодом.

Під час подорожі я пам’ятала про мої питання, на які чекала відповіді, але відповіді так і не було. Прибувши до Храму св. Якова у Сантьяґо-де-Компостела, де зберігають мощі святого, навіть тоді не розуміла, що здобула. Утім, плоди проявлялися потім і тривають досі. Що більше ми відкриті до нових можливостей, то більше вони нам даються. Коли йде дощ на вулиці, від нас залежить, із якою посудиною виходимо, щоб назбирати води.


Помилки не страшні

Шлях Caminо дав мені змогу зрозуміти, що помилки не страшні, не варто боятися помилитися. Що більше ти відкриваєшся до Бога у житті, то більше ти даєш Йому можливість тебе здивувати. Тоді минає страх, що буде завтра. Camino мене навчило жити тут і зараз, бути спостерігачем життя, подивитися на себе збоку. Тепер йду й оглядаюсь: «О, я ще ніколи не бачила цього будинку з такого ракурсу!». Так стає легше помічати деталі, приглядатись до людей.

Люди просто йдуть, бо хочуть йти разом

Шлях Camino багато людей проходять як туристи. Тому що люди прагнуть живого спілкування. Я любила людей до того, а тепер люблю ще більше. Тепер подобаються люди, які зовсім різні. По дорозі до Сантьяґо зустріла безліч чудових осіб, проте особливо затоваришувала із Веслі і Ніком – двома 30-літніми американцями, які служили сім років в американській армії; 75-річним італійцем Ромео та сім’єю зі Шотландії. Веслі і Нік ішли три дні з італійцем Ромео, не знаючи мови один одного. Вони усміхались, але не розумілись. Коли зустріла їх, то заговорила англійською з американцями та італійською з Ромео, відтак вони пожвавились і сказали: «Ти нам потрібна, ми не можемо порозумітись». По дорозі не було зв’язку з Інтернетом, щоб перекладати. Парадокс у тому, що люди просто йдуть, бо хочуть йти разом.

Існують різні дороги до Храму в Сантьяґо-де-Компостела. Найвідоміший, мабуть, португальський шлях: від Порто до Сантьяґо (245 км). Є ще французький шлях (780 км). Ми йшли частиною простішого португальського шляху від Порто до Сантьяґо через Португалію та Іспанію. Пройшли 245 км за 12 днів. Вибрали комфортніший шлях, бо резервували всі хостели заздалегідь. Для паломників є також можливість залишатися в альберґо. Це державні заклади, в яких можна переночувати, вмитись, поснідати за дуже малу платню. Люди виходили щодня о 6 ранку, щоб до 15 год дійти до наступного місця, де є альберґо, і встигнути зайняти місце для ночівлі.

7-кілограмовий ранець і трекові шкарпетки

Рекомендують у Саmіnо спакувати ранець до 7 кг, з водою буде 7,5 кг. Обов’язково взяти трекові шкарпетки, що мають потовщення з махри. Зі свого досвіду поділюсь, завдяки їм, я майже не натерла мозолів. Дехто не мав трекових шкарпеток, тому мусив залишатись в альберґо ще на день, щоб полікувати мозолі.

Ми з Вітою снідали в хостелах, обідній перекус купували по дорозі у магазинах чи кафе. А на вечерю вибирали щось із меню пілігримо, що передбачено у закладах харчування, що є по дорозі до Сантьяґо. Гуляючи ввечері містом, зустрічали багато людей, з якими вітались, бо бачились з ними вдень по дорозі.

Мене дуже вразив один пожежник, який вирізнявся іспанською привітністю. Він придбав собі будинок, зробив з нього хостел і старався з кожним паломником, що у нього поселився, порозмовляти, попити чаю. Він також щодня о 16 год англійською та іспанською мовами розповідав про місцевість.

Момент, коли ми прийшли до Храму Сантьяго-де-Компостела, був моментом особливого подивування, що я це змогла. Хотіла знайти Бога сама на сам, натомість знайшла його в людях. Цей храм вирізняється тим, що посередині є величезне кадило – ботафумейро, яке розвіюють маятниковим рухом по храмі наприкінці Літургії. Це найбільше у світі кадило.

Браслет, зав’язаний на мості між Каталонією та Португалією

Після Сантьяґо ми відвідали ще Барселону і потрапили саме у час референдуму, коли від’єднувалась Каталонія. Під час подорожі один день нам вдалося провели також біля океану. Океан захоплює силою і величчю.

Наталя досі носить браслет з написом «Саmino», зав’язаний на мості між Іспанією та Португалією, тож можна сказати її Camino продовжується. Плоди збирають після дороги тривалий час, іноді це здобуті уроки на все життя. Зараз перед Наталею навчальна програма з докторату в Римі на тему морального аспекту в системі охорони здоров’я. І тут є куди йти.

Олеся Косик

Світлини Наталі Цюпки

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Домашня Церква

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...