Екуменічний соціальний тиждень цього року святкує 10-літній ювілей. З цієї нагоди організатори вирішили вперше провести Форум не тільки у Львові, а й у Києві. Тема ЕСТу «Гідність–Служіння–Солідарність. На шляху оновлення країни». Чому важливо провести цей Форум у столиці України? Яким повинне бути соціальне служіння? Що заважає Церквам різних конфесій спільно допомагати потребуючим? Що може солідаризувати українське суспільство? На ці та інші теми говоримо з єпископом Йосифом (Міляном), Головою Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.

Ви братимете участь у 10-му ЕСТі «ГідністьСлужінняСолідарність» у м. Києві, які основні думки хочете донести учасникам форуму?

– Передовсім я тішуся, що ми нарешті переносимо Екуменічний соціальний тиждень до української столиці, до катедрального собору, до місця, де перебуває Глава УГКЦ. Ми виходимо з Форумом на всеукраїнський рівень. Це дуже важливо. Як би я не любив свій рідний Львів, столицею нашої країни й столицею УГКЦ є Київ. Також сьогодні всі соціальні процеси найвищого рівня формуються, розвиваються й стартують у Києві.

 Якщо говорити про гідність, то наша Церква, зокрема тут, у Києві, пробує розвивати християнські світоглядні процеси дуже бережно щодо гідності людини. Наше служіння потребуючим людям проводиться так, щоб не вразити й не образити когось. Адже кожен, хто простягає руку, мусить пересилити себе. Кожен, коли бере якусь допомогу, мусить визнати, що нездатний сам дати собі раду, тому йде по допомогу і готовий її прийняти. Натомість завдання Церкви і всіх людей зокрема полягає в тому, щоб, допомагаючи потребуючим, не зранити людську гідність, щоб людина прийняла цю допомогу з радістю.

Також дуже важливо у часі війни українського народу з агресором проявити солідарність з тими, хто потребує уваги, тепла людського серця, доброго слова. Однак це не можуть бути лише гарні заяви. Солідарність вимагає дії.

І цей перший Екуменічний соціальний тиждень у Києві має на меті заявити, що ми хочемо бути солідарними з людьми потребуючими, впливати на соціальні процеси українського суспільства, ми готові служити українському суспільству, незважаючи на конфесійність чи належність до певних партій і товариств.

Тож Українська Греко-Католицька Церква готова зі всіма, хто буде з нами солідарний, служити своєму українському народу в міру своїх можливостей, – делікатно і не порушуючи гідності особи. Це соціальне служіння ми хотіли б здійснювати з представниками інших конфесій та релігій і навіть з людьми, які просто мають намір допомагати потребуючим.

Ми цим Екуменічним соціальним тижнем закликаємо всіх до солідарного гурту і великої праці для тих, хто потребує.

А як проведення Екуменічного соціального тижня у столиці може вплинути на покращення діалогу між українськими Церквами?

– Поки що на євхаристійному рівні ми не можемо співпрацювати з Православними Церквами. Дуже мало маємо таких Літургійних спільних заходів і з різними християнськими конфесіями. На цьому ґрунті ми, на жаль, екуменічний діалог не надто розвинули. Але в соціальному служінні ми цілком можемо спільно працювати. Нікому не завадить мати добре серце і реалізовувати євангельське Боже Слово на практиці. Жодна конфесія чи релігія цього не забороняє.

І це якраз може всіх об’єднати: і релігії, і конфесії. Це надважливо. Якби ми справді спробували солідаризуватися і розвивати соціальне служіння для українського суспільства – це був би крок до об’єднання Церков і конфесій.

Одна з тем обговорення під час згаданого Форуму «Соціальне служіння місія і покликання Церкви». Як, на Вашу думку, повинне здійснюватися соціальне служіння?

– Церква у всі часи, основуючись на Божому Слові, пропонує Євангеліє визволення, пропонує людині перебувати у Божому Слові, бо саме через нього стаємо учнями Христовими. І в Божому Слові віднаходимо правду, яка нас визволить. Католицька церква загалом, і УГКЦ зокрема, розвивають соціальну науку. Ми постійно звертаємо увагу у пасторальній праці на те, щоб перш, ніж голосити людині Слово Боже, подбати про людську гідність. Переконатися, чи людина не голодна, не спрагла, не нага. Адже ці елементарні засоби людського існування теж основуються на Євангелії, бо каже Христос: «… Я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене; у тюрмі був, і ви прийшли до мене... усе, що ви зробили одному з моїх братів найменших – ви мені зробили».

Тож голошення Святого Євангелія має починатися з тих, на перший погляд, банальних речей, за які Христос обіцяє людині щасливу вічність.

Також особлива місія Церкви – опікуватися людьми, які не мають нормального доступу до задоволення своїх духовних потреб. Це мігранти. Стратегія розвитку УГКЦ 2020 говорить про те, що ми маємо обов’язок задовольняти духовні і релігійні потреби наших вірних там, де б вони не були і скільки б їх не було. Ця місія реалізовується через Пасторально-міграційний відділ УГКЦ, який я очолюю і який займається нашими вірними там, де немає єрархічних структур УГКЦ, а це – 45 країн світу. І лише у 20 країн ми змогли відіслати наших душпастирів, які пробують задовольнити духовні потреби мирян. Ця місія поширюється. Ми щороку проводимо семінар для випускників семінарій, представляючи їм особливості місійного служіння і відбираючи певних кандидатів для такого служіння. Крім того, щороку організовуємо семінар для священиків, катехитів, сестер-монахинь, які працюють для наших мігрантів у Європі і не тільки. Сьогодні пробуємо охопити такі країни, як Японія, Китай, Грузія і навіть країни Африки. Багато праці й завдань. Потреби на місіях великі й не завжди достатньо сил та ресурсів, але маємо добру волю і робимо те, що можемо.

Розмовляла Анна Грапенюк

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...
Ми рекомендуємо
  • Фонтан
  • Зимова школа «Львів – місто діалогу»

    Зимова школа «Львів – місто діалогу»