Продовження інтерв’ю, опублікованого в попередньому номері, про інклюзію, яка є ключовим аспектом практичного богослов’я у постмодерному світі, із Ілоною Норд, директором Інституту євангелічного богослов’я (Вюрцбурзький університет).

 – Чи може інклюзія допомогти об’єднатись для спільного міжрелігійного діалогу в наш час? Якими повинні бути кроки різних релігійних лідерів задля досягнення цієї мети?

У сучасному суспільстві поняття «інклюзія» все більше поширюється. Як відомо, інклюзія – це збільшення ступеня участі всіх громадян у соціумі, у різноманітних процесах життя. І насамперед тих, що мають труднощі у фізичному чи розумовому розвиткові. Проте інклюзія має не тільки соціально-освітнє, але й релігійне та філософське розуміння. У релігійному контексті, зокрема в проекції міжрелігійного діалогу, інклюзія має на меті протистояти дискримінації, поширенню стереотипів, натомість – сприяти діалогові та побудові миру між представниками різних релігій (духовними лідерами та мирянами). Про інклюзію, яка є ключовим аспектом практичного богослов’я у постмодерному світі, поспілкувались із Ілоною Норд, директором Інституту євангелічного богослов’я (Вюрцбурзький університет). Пані Ілона запрошена на 10 Екуменічний соціальний тиждень, який відбудеться 4–7 жовтня у Львові.

Екуменічний соціальний тиждень цього року святкує 10-літній ювілей. З цієї нагоди організатори вирішили вперше провести Форум не тільки у Львові, а й у Києві. Тема ЕСТу «Гідність–Служіння–Солідарність. На шляху оновлення країни». Чому важливо провести цей Форум у столиці України? Яким повинне бути соціальне служіння? Що заважає Церквам різних конфесій спільно допомагати потребуючим? Що може солідаризувати українське суспільство? На ці та інші теми говоримо з єпископом Йосифом (Міляном), Головою Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.

Ви братимете участь у 10-му ЕСТі «ГідністьСлужінняСолідарність» у м. Києві, які основні думки хочете донести учасникам форуму?

– Передовсім я тішуся, що ми нарешті переносимо Екуменічний соціальний тиждень до української столиці, до катедрального собору, до місця, де перебуває Глава УГКЦ. Ми виходимо з Форумом на всеукраїнський рівень. Це дуже важливо. Як би я не любив свій рідний Львів, столицею нашої країни й столицею УГКЦ є Київ. Також сьогодні всі соціальні процеси найвищого рівня формуються, розвиваються й стартують у Києві.

В історії людства та Церкви відомо багато надзвичайних подій та див, які важко пояснити розумом, але які показують Божі слова та знаки. Одним із таких див є об’явлення Пречистої Діви Марії у Фатімі, столітній ювілей якого Церква та вірні пошановують у травні цього року. Вже зараз розроблено програму паломництва Папи Франциска до Фатіми 13 травня, де відбудеться канонізація Франциска та Гіацинти Марто – дітей, які були свідками одкровення.

«Христос Воскрес!» ‒ в унісон лунатиме цього року всіма мовами, адже християни всього світу святкуватимуть Пасху спільно. Родини, які зазвичай порізно святкують Різдво та Великдень, нарешті разом молитимуться на Святій Літургії та зберуться за святковим столом. Хоча б зважаючи на це, діалог про реформу церковного календаря є виправданим та цілком логічним. Тим паче, що представники найбільших українських Церков відкриті до цих змін.

Календар як шлях єднання християнської спільноти

Як відомо, сьогодні Церкви послуговуються юліанським, григоріанським та новоюліанським календарями (останній майже ідентичний до григоріанського). Уперше питання про необхідність спільного святкування Святої Пасхи порушив Перший Нікейський собор.

Рух до календарної єдності почав набувати нових сил із ХХ ст. З ініціативи Ради Близькосхідних Церков в Алеппо 1997 року було прийнято унікальне за своїм значенням рішення – необхідність встановлення спільної дати святкування Пасхи. Попри таке історично значуще досягнення, працівник Духовно-пасторального відділу Українського католицького університету Роман Хмизюк зауважує, що насправді сьогодні ще дуже мало людей знають про консенсус, якого християни досягли у питанні спільного святкування Пасхи. Тому він наголошує: «Важливо у різний спосіб доносити інформацію до вірних, щоб створити підґрунтя до об’єднання християн у цій справі.

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...