30.05.2016 Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які з них можуть згодом випасти на її долю. Я ж подивився слова, які цікавили мене: «Життя», «Смерть», «Віра», «Бог». Можеш мені повірити, їх там немає! Зверни увагу, це все-таки доводить те, що ні життя, ні смерть, ні віра, ні ти до хвороб не відноситеся. Що, далебі, добра новина.» Кінець весни період, здебільшого, сесійний. І просто не можна не завести собі поверх обов`язкової літератури (ще й з умовою проживання в бібліотеці) улюблену книгу. Нехай не «Медичний словник», нехай «Оскара і Рожеву Пані».
27.04.2016 Наталія Ліхновська
«Чого не можна зрозуміти, в те треба вірити»Святий Августин Період Великого посту чи не найкращий час, щоб писати про Різдво! Адже всі, очевидно, пишуть про Великдень і приготування до нього. Наймилішими серцю є спогади, а найневиннішим є народження. Тільки 7 січня - народження Божого Сина, а період посту – нове народження нас самих. Ми немов повертаємося в тіло, в якому зібралися жити далі.
09.11.2015 Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чином підкреслюючи, що терпеливе перенесення особистих тягарів життя – це яскраве свідчення для інших. Сьогодні в євангельському читанні на пам'ять мученика Димитрія звучать слова: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. Та й ви свідчитиме: ви бо зо мною від початку».  В них йдеться про одне – в нас діє Святий Дух.  Ця істина ніби доволі абстрактна, а втім – дуже конкретна. Тільки уважна до свого внутрішнього життя людина може зауважити діяння Святого Духа в собі. Натомість Він діє постійно, але не явно. Що це означає?  Це означає, що у власному благочесті, у нашому спрямуванні до Бога ми більше покладаємося на власні сили, ніби хочемо все мати під своїм контролем: думки, слова, діла. Але в такому випадку у нас проявляється тільки наша сила, тільки наше людське. Тим самим ми стаємо напруженими, натягнутими як струни, що ось-ось пірвуться…...
04.11.2015 Степан Угрин
Увага - це  одна із важливих чеснот духовної людини. Причому - це чеснота, котра позволяє нам бачити діяння Божі в житті, в інших, довкола нас. Однак, щоб людина духовна змогла їх  добачити, їй необхідно вийти «зі свого світу»…  Справді, проблема багатьох людей полягає в тому, що вони живуть у власному світі – світі своїх думок, планів, тощо. З одного боку це зрозуміло, адже ми заробляючи на хліб насущний, майже «зобов’язані» лише так жити, а з іншого – це ізоляція. Самоізоляція.
01.11.2015 Наталія Ліхновська
Сьогодні до мене принесли Любов. Таку світлу, малу, слабку, тільки знайдену. Принесли зі словами: «вірю в Бога, хіба якщо Він – Любов». Я відчула себе сильною, хоча Любов принесла не я. Та й навіть той, хто розповів мені про неї - до мене її не відчував. Але точно пробував, бо вона в нього «для ближнього». Раптом стає важко усвідомити, що людина, яка тебе не любить приносить тобі розмови про Любов. Взагалі дивно, що, знайшовши Бога в Любові, діляться не з суб`єктом, в якому Його знайшли. Але я страшно тихо її прийняла. Боялась сказати зайве, немов від мене залежало її подальше життя. Насправді ж моє життя залежить від Неї. Чи Вона є Богом? Чи тільки Бог є Любов`ю? Оскільки Вона вимагає взаємності, то, підозрюю, шо процес двосторонній. В один єдиний момент, коли відчуваєш досконалість, не розумієш відчуттів - починаєш шукати слово. Тебе лякає його відсутність у твоєму словниковому запасі. Але ти продовжуєш насолоджуватись короткочасною можливістю відчувати таке вторгнення у твій внутрішній, давно буденний, світ. Приймаєш світло і раптом бачиш Його у всьому довкола, та коли прикрив на долю секунди повіки, секунда долі перевернула твоє життя. До тебе прийшов Господь. Я побоялась коментувати такі речі, такі відвідини, такий подарунок. Ти уявляєш, на скільки ж далеко відійшов від Нього, що Він сам вирішив тебе навідати? А далі ти почав Його шукати у всьому, називаючи то Любов`ю. Він прийшов під ЇЇ виглядом, бо знав – що то найслабше місце людини; використати його – найвагоміший аргумент. І ти шукаєш тепер Його в пересічних людей, або таких як я. Будеш їх любити, як Бог тобі запропонував. Але, здається, тим часом ти Його не бачиш у всьому. В маленьких наших вчинках. У величезних наших планах. В будь-яких наших думках, розмовах – молитвах.
04.06.2015
Де є місце всеперемагаючої Божої Любові? Ніщо в світі не є вічним окрім Любові, якою є сам Бог. У гімні любові апостол Павло нам повідає про неї: «Любов довго терпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає!» ( Перше послання Павла до коринтян13:4-8)  Люди звикли оцінювати любов за її кількістю, насправді, вона необчислювана, безвимірна так, як і безмежна. Справжня любов жертвує, втішає, наповнює. Вона не дарує тимчасове задоволення, а відчуття постійного спокою від Її наявності. Я можу тільки уявляти собі прояв Любові на Небі, в Пеклі, Чистилищі. З почутого та прочитаного можу вимальовувати приблизні надумані картини, робити вигадані висновки. Але натомість, я маю змогу спостерігати всеперемагаючу Божу Любов на Землі. Думаю, що цей єдиний вид справжньої любові всюди є однаковим, тому що має одне джерело – Бога. Вона не змінюється від місця, часу чи погоди, вона - трансцендентна. Її , як і віру, достатньо лише прийняти. Часто нам хочеться пояснень для її розуміння, мірок для її виміру – але це лише втеча від бажання її осягнути всім своїм серцем. Людям важко мислити категоріями, які вона не спроможна відчути на дотик, або які не є реальними у світі, якому ми мешкаємо, хоча цей світ і є місцем демонстрації Божої Любові.
10.04.2015 Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може робити нашу віру особистісною. Бо віра, в якій немає сумнівів, дуже часто нежиттєздатна, базується на людських авторитетах, а не на стосунках з Богом. Та й абсолютно впевнені ми тільки в тому, чого не розуміємо.
10.09.2014 Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівновазі. Навчитися не зважати на дрібниці повсякденності, але бачити прекрасне у буденному, розглядати його як коштовний камінь, що схований у запиленому уламку скелі. Коли руки опускаються, а усмішка сповзає з лиця, як слимак від посухи, знаходити силу і відраду у молитві, у природі, що й залишається, й завжди існувала тільки тому, щоби людина бачила прекрасне, вчилася прекрасному, надихалася життям і розуміла, що існування починається не тільки з неї самої. Існування було, є і буде й до, й після нас, але в цьому не трагедія, а лише стимул до творення, до життя.
11.08.2014 Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються традиціями церковного будівництва, але використовують новітні підходи, матеріали та оформлення. Найбільша кількість сакральних новобудов в Сихівському та Залізничному районах. Вони дуже різні – від одних захоплює подих, біля інших хочеться зупинитись і милуватися гармонійністю архітектурної композиції, що створює неповторні ландшафти міста. Однією з найоригінальніших є  римо-католицька Церква Матері Божої Неустанної Помочі (вул. Мазепи, 46). Модернізовані колони символізують руки Оранти. Проте, асоціацій тут багато. Хтось бачить, велетня, який, піднявши руки, хизується своєю міццю. Інші проводять паралель з Ноєвим ковчегом.
30.07.2014 Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично повідомляє  друзів: «живий,  де знаходиться не каже, довше 2 хвилин не говорить».  Молодий і успішний, він з готовністю пожертвував кар’єрою заради ідеалів. Пройшов Грушевського та Інститутську без серйозних травм, тому вирішив, що свій обов’язок перед Україною виконав не повністю. Недавно  від нього   надійшла sms:  «Як ви всі? як там у Львові?». Я розгубилась.  Поки він воює, захищаючи державу від російських найманців, ми, його друзі, живемо як жили – працюємо, закохуємось, читаємо, витрачаємо гроші, мріємо про подорожі та  абстрагуємось від поганих новин.  Хтось збирається одружитися, хтось звільняється, хтось готується до переїзду. Недавно  святкували день народження спільного друга. Імениннику ми подарували, куплене  в складчину, Військове казначейське зобов’язання. Жартували, що з процентами прогуляємо їх наступного року разом.  Кажуть, мама Дена повністю посивіла за кілька тижнів АТО.  Ми не знаємо точно, але всі відчуваємо якусь провину перед нею та іншими матерями чиї діти зараз на війні, поки ми тут живемо собі  далі.   У місті все по-старому. Львів’яни повільно, але впевнено рухаються до того з чого починали в листопаді минулого року. ...

Наталія Ліхновська
Дух свідчитиме… Як відомо, в грецькій мові поняття «мученик» передається словом «свідок», таким чин... Безперечно, власні зусилля для самоконтролю важл...
Ніна Поліщук
Цінувати. Навчитися цінувати все, що маю. Зберігати внутрішню чистоту і вмиротвореність. Бути в рівн...
Наталія Ліхновська
«Разом із Пеггі Блу ми довго читали «Медичний словник». Це її улюблена книжка. Вона захоплюється хворобами і запитує себе, які...
Наталія Ліхновська
«…Архетип незрячого вказує на втрату самоусвідомлення, западання в сон, відчуття небуття, перетворення в ніщо. Існувати – значить бути видимим.»Джон Галл...
Мартa Гладкa
З кожним роком у Львові збільшується кількість сакральних споруд. Сучасні архітектори послуговуються...
Марія Гаврилишин
Ден пішов добровольцем до Національної гвардії у перших рядах.  Новини про нього ми дізнаємось від його молодшої сестри, яка періодично...
Олена Гриньків
Не так давно «Духовність» проводила інтернет-опитування щодо формату викладання християнської етики в школах. Тема актуальна і цікава, тож в мене...
Ліда Батіг
Англійський письменник Вільям Коллінз колись сказав: "У житті кожної людини, напевно, знайдуться хви...
Марія Голяш
В наш час дуже часто звучить питання із знаками оклику – в чому моє покликання, як знайти його, ві...
Сніжана Зелінська
   Очень тяжело говорить о мире во время войны. Еще тяжелее говорить о нем в памятные дни, которые м...
Наталія Ліхновська
«Маловіре! Чого ти засумнівався?», - звернувся Ісус до Петра, коли той, злякавшись сильного вітру, почав потопати. Такий брак певності може...